14 червня 1947 року в порт Маніли зайшов корабель, на якому були брати Лоренсо Альпічі, Ерл Стюарт і Віктор Вайт. Приблизно через місяць прибув Нік Скелпарик. З приїздом цих братів, випускників школи «Гілеад», розпочалась місіонерська діяльність на Філіппінах.

Ці брати були добре навчені та з ревністю взялися за проповідницьку працю. У ті роки в різних регіонах Філіппін вже служило 2400 вісників. Усього лиш за 11 років середня кількість вісників зросла майже вдесятеро і сягнула понад 23 000. Нині, через 75 років після приїзду перших місіонерів, на Філіппінах служить більш ніж 230 000 Свідків Єгови.

Перші місіонери прибули не випадково. Приблизно за три місяці до того, з 31 березня по 2 квітня 1947 року, в Манілі проходив визначний конгрес. На ньому виступав брат Натан Норр, тодішній президент Товариства «Вартова башта». Він повідомив, що невдовзі на Філіппіни приїдуть місіонери, щоб у ті нелегкі повоєнні часи організувати проповідницьку працю.

В останній день конгресу охрестилася 151 особа. Хрещення проходило в Манільській бухті, на тлі напівзатоплених кораблів, які нагадували про недавню війну. Після цього брат Норр перед 4200 присутніх виголосив промову «Радість усіх людей». Промову також транслювали по радіо, тож її почули ще тисячі людей по всій країні. Брат Норр і брат Мілтон Геншель, який теж приїхав зі Всесвітнього центру, за допомогою біблійних віршів заохотили братів і сестер здійснювати проповідницьку працю організовано.

Ось що сказав брат Дентон Гопкінс, який з 1954 року служив місіонером на Філіппінах: «Перші місіонери, які прибули 1947 року, здійснили велику працю: вони організовували і навчали збори напередодні різкого збільшення кількості вісників».

Ми дуже вдячні Богу Єгові, який благословляє зусилля наших братів і сестер на Філіппінах та по цілому світі (Ісаї 60:22).