Ісус навчав та зціляв людей в Юдеї та Єрусалимі. Потім він переходить на другий бік Йордану і навчає по містах Переї. Однак невдовзі він повернеться в Єрусалим.

У Переї один чоловік запитує Ісуса: «Господи, це правда, що спасуться лише деякі?» Чоловік, мабуть, знає, що релігійні провідники сперечаються про те, скільки людей спасеться. Але Ісус не дає відповіді на його запитання, а натомість говорить, що́ слід робити для спасіння. Він каже: «З усіх сил намагайтесь увійти через вузькі двері». Дійсно, потрібно докладати наполегливих зусиль. Чому? Ісус пояснює: «Кажу вам: багато хто захоче увійти, але не зможе» (Луки 13:23, 24).

Щоб допомогти це зрозуміти, Ісус наводить приклад: «Коли господар встане й замкне двері, то ви залишитесь надворі й почнете стукати, просячи: “Пане, відчини нам”... Проте він... відповість: “Я не знаю, звідки ви. Відійдіть від мене, слуги неправедності!”» (Луки 13:25—27).

Ті, хто приходить запізно,— очевидно, тоді, коли зручно їм,— опиняються у скрутному становищі, бо двері вже замкнені. Вони мали прийти раніше, навіть якщо це було для них незручно. Так стається з багатьма людьми, які не скористалися з нагоди навчатись в Ісуса. Вони не зробили правдиве поклоніння головною справою свого життя. Ісус був посланий до юдеїв, але більшість з них втратили дану Богом можливість отримати спасіння. Тож Ісус каже, що, коли їх виженуть геть, вони будуть «плакати й скреготати зубами». Однак люди «зі сходу і заходу, з півночі і півдня», тобто з усіх народів, «посідають за столом у Божому Царстві» (Луки 13:28, 29).

Ісус пояснює: «Деякі останні [неєвреї і прості зневажені євреї] стануть першими, а перші [релігійні провідники, які пишаються, що є нащадками Авраама] — останніми» (Луки 13:30). Ці невдячні люди будуть «останніми» в тому розумінні, що взагалі не ввійдуть у Боже Царство.

Після того до Ісуса підходять фарисеї і кажуть: «Забирайся, йди звідси, бо Ірод [Антипа] хоче вбити тебе». Можливо, цар Ірод сам пустив таку чутку, бо хотів, щоб Ісус втік з цієї місцевості. Ірод, мабуть, боїться стати причетним до смерті ще одного пророка, як це було тоді, коли стратили Івана Хрестителя. Але Ісус відповідає фарисеям: «Підіть і скажіть тому лисові: “Я виганятиму демонів і зцілятиму людей сьогодні  й завтра, а на третій день закінчу свою справу”» (Луки 13:31, 32). Ісус назвав Ірода лисом, напевно, тому, що ці тварини дуже хитрі. Проте Ісус не дозволить, щоб Ірод чи будь-хто інший вказував йому, коли і куди він має йти. Ісус виконає дане Батьком завдання саме в той час, який визначив Бог, а не людина.

Ісус продовжує свою подорож до Єрусалима, бо, як він сам пояснює, «неможливо, щоб пророка вбили поза Єрусалимом» (Луки 13:33). У жодному біблійному пророцтві не говориться, що Месія має померти у цьому місті. Чому ж Ісус каже, що загине саме там? Єрусалим — це столиця краю, де збирається юдейський верховний суд, Синедріон (складається з 71 члена), і де розглядаються справи людей, яких звинувачують як фальшивих пророків. Крім того, в Єрусалимі приносять тваринні жертви. Тож Ісус розуміє, що неможливо, аби його вбили в якомусь іншому місці.

«Єрусалиме, Єрусалиме, ти вбиваєш пророків і каменуєш посланих до тебе! — з сумом промовляє Ісус.— Скільки разів я хотів зібрати твоїх дітей, як квочка збирає курчат під крила свої! Але ви не захотіли. Ось ваш дім покинутий на вас» (Луки 13:34, 35). Народ відкидає Божого Сина, і покарання йому не минути!

Дорогою в Єрусалим Ісус отримує запрошення на обід від одного провідника фарисеїв. Серед присутніх в його домі є чоловік, хворий на водянку (надмірне скупчення рідини в організмі, зазвичай у ногах). Оскільки це субота, гості уважно спостерігають, чи Ісус зцілить чоловіка. Тому Ісус запитує фарисеїв та обізнаних у Законі: «Скажіть, дозволено зціляти в суботу чи ні?» (Луки 14:3).

Усі мовчать. Ісус зціляє чоловіка, а тоді запитує присутніх: «Хто з вас, якщо син ваш чи бик упаде в колодязь, не витягне його відразу ж, навіть у суботній день?» (Луки 14:5). І знову вони не мають що сказати на його переконливий аргумент.