Ісус разом з учнями залишає Галілею, перетинає Йордан і прямує через Перею на південь. Останнього разу, коли Ісус був у Переї, він пояснив фарисеям Божий погляд на розлучення (Луки 16:18). Тепер вони повертаються до цієї теми, щоб випробувати Ісуса.

За Мойсеєвим законом, чоловік міг розлучитися з жінкою, коли в її поведінці було «щось варте осуду» (Повторення Закону 24:1). Існують різні погляди стосовно того, що можна вважати підставою для розлучення. Дехто, наприклад, думає, що причиною може бути навіть якась дрібниця. Тож фарисеї запитують: «Чи має право чоловік розлучатися зі своєю дружиною з будь-якої причини?» (Матвія 19:3).

Ісус не посилається на думку якоїсь людини. Натомість він вміло відповідає на запитання фарисеїв, звертаючи увагу на початковий задум Бога щодо шлюбу: «Хіба ви не читали, що той, хто створив їх, на початку створив їх як чоловіка і жінку? І хіба не читали, що він сказав: “Тому покине чоловік батька і матір та приліпиться до своєї дружини, і вони обоє стануть одним тілом”? Так що їх уже не двоє, вони — одне тіло. Отже, що Бог з’єднав одним ярмом, нехай жодна людина не розділяє» (Матвія 19:4—6). Коли Бог започаткував шлюб, то нічого не сказав Адаму і Єві про те, що шлюб можна буде розірвати.

Фарисеї заперечують Ісусу: «Чому ж тоді Мойсей сказав, що можна дати дружині свідоцтво про розлучення і розлучитися з нею?» (Матвія 19:7). Ісус відповідає: «Серця ваші зачерствілі, тому Мойсей і пішов на поступки та дозволив вам розлучатися з дружинами, але від самого початку так не було» (Матвія 19:8). «Самий початок» був не за часів Мойсея, а тоді, коли Бог започаткував шлюб в Едемі.

Далі Ісус відкриває своїм слухачам важливу істину: «Говорю вам: хто розлучається зі своєю дружиною не через статеву розпусту [грецькою порне́іа] і одружується з іншою, той чинить перелюб» (Матвія 19:9). Отже, статева розпуста — це єдина біблійна підстава для розлучення.

Почувши це, учні кажуть: «У такому разі взагалі не варто одружуватися» (Матвія 19:10). Без сумніву, кожен, хто збирається одружитись, повинен усвідомлювати, що це союз на все життя.

Говорячи про безшлюбність, Ісус пояснює, що дехто від народження є скопцем, тобто нездатним до подружнього життя. Інших такими зробили люди, покалічивши їхні статеві органи. А ще інші стримують свої сексуальні бажання. Вони роблять це для того, щоб більше сил віддавати справам Царства. Ісус заохочує своїх слухачів: «Той, хто може на [безшлюбність] погодитись, нехай погоджується» (Матвія 19:12).

Потім люди починають приводити до Ісуса малих дітей. Однак учні дорікають цим людям, бо, можливо, не хочуть, щоб Ісусу завдавали зайвого клопоту. Побачивши це, Ісус обурюється і говорить: «Пустіть діток до мене, не перешкоджайте їм, бо саме таким належить Боже Царство. Правду кажу вам: якщо хтось не прийме Боже Царство так, як дитя, то нізащо в нього не ввійде» (Марка 10:14, 15; Луки 18:15).

Яке чудове повчання! Щоб увійти в Боже Царство, нам треба наслідувати малих дітей — бути смиренними і готовими вчитися. Коли діток пускають до Ісуса, він з любов’ю пригортає їх до себе і благословляє. Таку любов він відчуває до всіх, хто «прийм[ає] Боже Царство так, як дитя» (Луки 18:17).