Ісус уже наводив своїм учням приклад про те, що необхідно бути наполегливим у молитві (Луки 11:5—13). Тепер, можливо перебуваючи в Самарії або в Галілеї, він знову наголошує на потребі завжди молитися і не падати духом. Цього разу він розповідає такий приклад:

«В одному місті був суддя, який не боявся Бога і не зважав на людей. У тому ж місті жила вдова, що постійно приходила до нього і просила: “Винеси справедливе рішення у справі між мною і тим, хто зі мною судиться”. Деякий час суддя не хотів їй допомагати, проте зрештою сказав собі: “Хоч Бога я не боюсь і на людей не зважаю, але оскільки ця вдова надокучає мені, винесу справедливе рішення в її справі, щоб вона не приходила й не мучила мене своїми проханнями”» (Луки 18:2—5).

Ісус пояснює цей приклад так: «Чуєте, що сказав цей неправедний суддя? Чи ж Бог не подбає про те, щоб для його обранців, котрі день і ніч благають його про допомогу, було встановлено справедливість, хоча в їхньому випадку він і виявляє терпіння?» (Луки 18:6, 7). Що Ісус хоче цим сказати про свого Батька?

Ісусові слова не означають, що Бог Єгова чимось схожий на неправедного суддю. Насправді Ісус використовує протиставлення: якщо навіть неправедний суддя відгукується на наполегливі прохання, тим більше це зробить Бог. Наш небесний Батько праведний і добрий, і він відповідає на прохання своїх служителів, якщо вони не перестають молитися і не падають духом. Це можна побачити з наступних слів Ісуса: «Говорю вам: [Бог] обов’язково зробить це, притому дуже швидко» (Луки 18:8).

З простими і бідними людьми часто поводяться несправедливо, тоді як до багатих і впливових ставляться з прихильністю. Але Богові це не подобається. У свій час він встановить справедливість — покарає злих, а своїм служителям дасть вічне життя.

Хто має таку ж віру, як ця вдова? Скільки людей переконані в тому, що Бог «дуже швидко» відновить справедливість? Після того як Ісус наголошує, наскільки важливо бути наполегливим у молитвах, він звертає увагу на те, що потрібно також вірити у силу молитви. Ісус запитує: «Коли прийде Син людський, чи знайде він віру на землі?» (Луки 18:8). Ці слова, напевно, означають, що в час приходу Христа мало хто буде виявляти віру.

Серед слухачів Ісуса є люди, які надто впевнені у своїй вірі. Вони вважають себе праведними і дивляться на інших звисока. Для цих людей Ісус розказує приклад:

«Два чоловіки ввійшли у храм помолитися — один фарисей, а другий збирач податків. Фарисей став і почав молитися подумки: “Боже, дякую тобі, що я не такий, як інші — здирники, неправедні, перелюбники — або як он той збирач податків. Я пощу двічі на тиждень і даю десятину з усього, що набуваю”» (Луки 18:10—12).

 Фарисеї відомі тим, що виставляють напоказ свою вдавану праведність, щоб вразити інших. Вони постановили дотримуватися посту по понеділках і четвергах — у великі базарні дні, коли їх може побачити багато людей. Також фарисеї ретельно платять десятину навіть з трав (Луки 11:42). Кілька місяців тому вони показали свою зневагу до простих людей, сказавши: «Ці люди взагалі не знають Закону [тобто фарисейського тлумачення Закону], вони про́кляті» (Івана 7:49).

Ісус продовжує свій приклад: «А збирач податків стояв віддалік, не наважуючись навіть підвести очі до неба. Він тільки бив себе в груди і говорив: “Боже, будь ласкавим до мене, грішника”». Збирач податків смиренно визнає свої гріхи, тож Ісус робить висновок: «Кажу вам: цей чоловік пішов додому праведнішим, ніж фарисей. Бо кожен, хто звеличується, буде принижений, а хто упокорюється, буде звеличений» (Луки 18:13, 14).

Отже, Ісус чітко показує, наскільки важливо бути смиренними. Ці повчання дуже цінні для Ісусових учнів, адже вони виросли у суспільстві, де самовдоволені фарисеї надають великої ваги становищу. Повчання Ісуса також цінні для всіх його послідовників.