Після того як Ісус засудив фарисеїв, які встановлюють традиції заради власної вигоди, він разом з учнями вирушає в дорогу. Долаючи багато кілометрів, вони прямують на північний захід, в околиці Тира і Сидона, що у Фінікії.

Ісус зупиняється в одному домі, але не хоче, аби хтось довідався про це. Та навіть тут він не залишається непоміченим. Одна грекиня, яка народилася в цих краях, приходить до нього і благає: «Господи, Сину Давидів, змилосердься наді мною! Моя дочка опанована демоном і сильно страждає» (Матвія 15:22; Марка 7:26).

Згодом учні говорять Ісусові: «Відправ її, бо вона без упину кричить вслід за нами». Тоді Ісус пояснює, чому не звертає уваги на прохання жінки: «Я був посланий не до всіх, а тільки до загублених овець з народу Ізраїля». Однак жінка не здається. Вона підходить до Ісуса і падає йому до ніг, благаючи: «Господи, допоможи мені!» (Матвія 15:23—25).

Очевидно випробовуючи її віру, Ісус посилається на те, що євреї неприязно ставляться до людей з інших народів. Він говорить: «Недобре забрати хліб у дітей і кинути цуценятам» (Матвія 15:26). Ісус вживає слово «цуценята», а не «собаки», і цим показує, що по-доброму ставиться до неєвреїв. Про це, мабуть, також свідчить його вираз обличчя і співчутливий тон голосу.

Жінка не ображається, а підхоплює ці слова про упередження юдеїв і смиренно каже: «Так, Господи, але ж цуценята їдять крихти, які падають зі столу господарів». Ісус бачить, що в неї добре серце, тому говорить: «О жінко, яка велика твоя віра! Нехай буде так, як ти хочеш» (Матвія 15:27, 28). І стається чудо: хоча дівчинки немає поруч, вона тієї ж миті зціляється! Коли жінка повертається додому, то бачить, що її донька лежить у ліжку повністю здорова — «демон з неї вийшов» (Марка 7:30).

З Фінікії Ісус та його учні йдуть до верхів’я річки Йордан. Вони, очевидно, переходять Йордан північніше Галілейського моря і прибувають у Десятимістя. Там вони піднімаються на гору, але до них знову сходяться натовпи людей. До Ісуса приводять кульгавих, калік, сліпих і німих. Їх кладуть до ніг Ісуса, і він усіх зціляє. Вражені побаченим, люди прославляють Бога Ізраїля.

Увагу Ісуса привертає один глухий чоловік з вадою мови. Можна лише уявити, як почуває себе цей чоловік у великому натовпі. Ісус, мабуть, помічає, що той сильно хвилюється, тому відводить його подалі від натовпу. Коли вони залишаються самі, Ісус дає зрозуміти цьому чоловікові, що́ збирається зробити. Він вкладає свої пальці в його вуха, плює, а потім торкається його язика. Після того Ісус дивиться на небо і говорить по-семітськи: «Відкрийся». Слух чоловіка відновлюється, і він починає виразно говорити. Ісус каже не розголошувати про це, адже прагне, щоб люди вірили в нього на основі того, що самі бачать і чують (Марка 7:32—36).

Люди вражені здатністю Ісуса зціляти і «просто не виход[ять] з дива». Вони кажуть: «Усе він робить добре. Завдяки йому навіть глухі можуть чути, а німі — говорити» (Марка 7:37).