Священики Фрітауна, побачивши, що їхня паства охоче відвідує лекції Брауна, сповнились заздрістю та люттю. У «Вартовій башті» за 15 грудня 1923 року повідомлялось: «Священнослужителі почали очорняти правду через пресу, і брат Браун неодноразово спростовував їхні закиди. Преса неупереджено висвітлювала погляди обох сторін». Духівництво зрештою замовкло, а фальшивість його звинувачень було викрито. Після цього багато читачів газет стали замовляти біблійну літературу, і правда поширювалась далі. Хоча духівництво намагалося змусити Божий народ мовчати, Єгова повернув «їхню силу на них» (Пс. 94:21—23).

На захист духівництва поспішили «Гладіатори» — група церковної молоді. Прагнучи покласти край «расселізму» (так вони називали звістку про Царство), «Гладіатори» організували спеціальні зібрання. У свою чергу брат Браун офіційно запросив їх на публічні дебати. Проте ця «ревна» церковна молодь не прийняла запрошення і навіть осудила редактора газети, в якій воно було надруковано. «Гладіатори» також заборонили Брауну приходити на їхні зібрання, тож його замінив Альфред Джозеф.

Ці зібрання проходили в Меморіальній каплиці Бакстона, відомій методистській церкві Фрітауна. «Коли надійшла моя черга, я порушив питання стосовно символу віри англіканської церкви, зокрема доктрини про Трійцю та кількох інших небіблійних вчень,— пригадує брат Джозеф.— Врешті ведучий заборонив мені ставити будь-які запитання».

Того вечора був присутній Мельбурн Гарбер, «гладіатор», який раніше відвідував лекції Біблійного Брауна. Це був той самий студент духовної  семінарії, який вигукнув: «Містер Браун добре знає свою Біблію!» Роздумуючи над почутим, Гарбер чітко зрозумів, що знайшов правду, і пізніше попросив Брауна вивчати з ним Біблію. Брат Браун запросив Мельбурна до себе додому на щотижневе вивчення «Вартової башти». Хоча від Гарбера відмовилася вся родина, він зробив швидкий духовний поступ і разом з кількома особами охрестився.

Спроби Сатани придушити проповідницьку працю ще в самому зародку зазнали невдачі. Сталося так, як сказав «Гладіаторам» мер Фрітауна: «Якщо ця праця від людей, то сама розпадеться. А якщо вона від Бога, вам не вдасться її зупинити» (Дії 5:38, 39).

На початку травня 1923 року брат Браун надіслав до філіалу в Лондоні телеграму з проханням про літературу. Невдовзі до Фрітауна прислали понад 5000 книжок, а згодом й інші публікації. Вільям Браун продовжував проводити публічні зібрання, на які приходили тисячі зацікавлених.

Того ж року у «Вартовій башті» повідомлялося: «Праця [в Сьєрра-Леоне] так швидко набуває розмаху, що брат Браун попросив про допомогу. І тепер туди з Вінніпега їде Клод Браун, який раніше служив у Вест-Індії».

Клод Браун був вірним служителем Єгови, який зніс чимало випробувань. Під час Першої світової війни він непохитно тримався позиції нейтралітету і через це зазнав знущань у канадській та британській в’язницях. Він служив у Сьєрра-Леоне протягом чотирьох років, зміцняючи віру місцевих братів і сестер.

 «Перш ніж я охрестилася 1925 року,— пригадує Полін Коул,— брат Клод поставив мені кілька проникливих запитань.

— Сестра Коул, чи ти добре розумієш те, про що дізнаєшся з “Викладів Святого Писання”? — поцікавився він.— Ми не хочемо, щоб ти залишила правду через нечітке розуміння якогось біблійного вчення.

— Я дуже уважно читаю та перечитую всю інформацію. І я цілковито впевнена у своєму рішенні!»

Полін Коул вірно прослужила Єгові понад 60 років, багато з яких була спеціальною піонеркою. Вона закінчила свій земний шлях у 1988 році.

Біблійний Браун також допомагав іншим розвивати любов до духовного. Альфред Джозеф пригадує: «Коли я вранці зустрічав брата Брауна, він  зазвичай питав: “Привіт, як ти, брате? Який біблійний вірш на сьогодні?” Якщо я не міг пригадати, він пояснював, наскільки важливо розглядати кожного дня біблійний вірш зі “Щоденної манни” (тепер це “Щоденне досліджування Святого Письма”). Наступного ранку я відразу читав біблійний вірш, аби, зустрівшись з братом Брауном, знав, що казати».

Такий підхід приніс добрі результати. У 1923 році у Фрітауні було організовано збір і охрестилося 14 осіб. Одним з новоохрещених братів був Джордж Браун, тож у зборі стало три сім’ї Браунів. Завдяки ревній діяльності цих трьох сімей чимало мешканців Фрітауна називали Дослідників Біблії «релігією Браунів».