Біблійні пророцтва та історія переконливо вказують на те, що 1914 року Ісус став Царем у небі, а на землі почалися останні дні системи Сатани. Що Ісус зробив, ставши Царем? Чи він відразу звільнив своїх земних служителів з неволі Вавилона Великого? Чи Ісус призначив «вірного і розсудливого раба» і розпочав збір врожаю у 1914 році? (Матв. 24:45).

Очевидно, що ні. Пригадаймо, апостол Петро під натхненням писав про «суд, який розпочинається з Божого дому» (1 Пет. 4:17). Також пророк Малахія передрік прихід Єгови у його храм разом з «посланцем угоди», тобто з його Сином (Мал. 3:1—5). Це мав бути період очищення і випробування. Чи історія підтверджує ці передречення?

Так. З 1914 до початку 1919 року Дослідники Біблії (як тоді називали Свідків Єгови) пережили важкий  період випробувань і очищення. У 1914 році багато Божих служителів на землі були розчаровані, коли всупереч їхнім сподіванням не прийшов кінець цього злого світу. Розчарування зросло, коли 1916 року помер Чарлз Рассел, який брав провід серед Божого народу. Дехто приписував брату Расселу настільки велику роль, що почав рішуче протидіяти Джозефу Рутерфорду, який став наступником Рассела. В організації виникли поділення, і в 1917 році вона мало не розкололася. У 1918 році, мабуть за намовою духівництва, брата Рутерфорда та сімох його товаришів притягли до суду, несправедливо засудили і вкинули до в’язниці. Центр Дослідників Біблії у Брукліні закрився. Тож очевидно, що в той час Божий народ ще не звільнився з Вавилона Великого.

Однак 1919 року сталося щось дивовижне. Несподівано ситуація повністю змінилася! На початку року Рутерфорда і його товаришів звільнили з в’язниці, і вони без зволікань повернулися до активної діяльності. Відразу було заплановано провести визначний конгрес. Також брати вирішили випускати новий журнал за назвою «Золотий вік» (сьогодні це «Пробудись!»). Цей журнал мав розповсюджуватися під час проповідницьких кампаній. Крім того, в кожному зборі було призначено наглядача, який організовував проповідування і заохочував до нього. Того ж року почав виходити «Бюлетень» (сьогодні це посібник «Наше християнське життя і служіння»), в якому поміщалися вказівки для проповідницької праці.

Доказом чого були всі ці події? Вони, безумовно, вказували на те, що Христос звільнив свій народ з неволі Вавилона Великого та призначив вірного і розсудливого раба. Почалася праця збирання врожаю. Отже, 1919 рік став поворотним пунктом, після якого проповідування набуло небаченого розмаху.