У 23-му розділі книги Єзекіїля записано сувору звістку осуду проти Божого народу за його невірність. Цей розділ багато в чому схожий на 16-й. Наприклад, у 23-му розділі також вживається образ повії. Єрусалим названо молодшою сестрою, а Самарію — старшою. В обох розділах показано, як молодша сестра пішла стопами старшої і почала займатися проституцією. Згодом своїми лихими вчинками і розпустою вона навіть перевершила старшу сестру. У 23-му розділі Єгова дає двом жінкам імена: Огола — це старша сестра, тобто Самарія, столиця десятиплемінного царства Ізраїль; Оголіва — молодша сестра, тобто Єрусалим, столиця царства Юди * (Єзек. 23:1—4).

Ці розділи подібні між собою і в іншому. Наприклад, у них сказано, що дві повії колись були дружинами Єгови, але потім зрадили його. Також в обидвох розділах говориться про надію. У 23-му вона висловлена не настільки чітко, як у 16-му. Однак 23-й розділ містить такі слова Єгови: «Я покладу край твоїй безсоромній поведінці і твоїй проституції» (Єзек. 16:16, 20, 21, 37, 38, 41, 42; 23:4, 11, 22, 23, 27, 37).

У минулому в наших публікаціях говорилося, що дві сестри, Огола і Оголіва, є прообразами загальновизнаного християнства, зокрема двох його гілок — католицизму і протестантизму. Однак завдяки вивченню, роздумам і молитвам виникло кілька серйозних запитань. Чи загальновизнане християнство можна було колись назвати дружиною Єгови? Чи Єгова укладав з ним угоду? Однозначно, ні. Загальновизнане християнство навіть не існувало, коли Єгова уклав з духовним Ізраїлем «нову угоду», посередником якої став Ісус. Крім того, загальновизнане християнство ніколи не було частиною цього духовного народу помазаних християн (Єрем. 31:31; Луки 22:20). Як організована структура воно з’явилося лише через багато років після смерті апостолів — аж у IV столітті н. е. Ця відступницька і зіпсована організація складалася з фальшивих християн, яких Ісус у своєму прикладі про пшеницю і бур’яни назвав бур’янами (Матв. 13:24—30).

Інша важлива відмінність: Єгова сказав, що для невірного Єрусалима і Самарії ще є надія, якщо вони зміняться (Єзек. 16:41, 42, 53—55). Чи в Біблії говориться, що для загальновизнаного християнства теж є надія? Ми ніде не знаходимо такої думки. Для загальновизнаного християнства, як і для решти Вавилона Великого, немає жодної надії.

Отже, Огола і Оголіва не є прообразами загальновизнаного християнства. Однак ці два образи допомагають зрозуміти, як Єгова ставиться до тих, хто знеславлює його святе ім’я і викривлює норми чистого поклоніння. У цьому плані на загальновизнаному християнстві лежить особливо велика вина, адже представники його незліченних відгалужень твердять, що є служителями Бога, про якого розповідає Біблія. Більш того, вони заявляють, що їхнім провідником є улюблений Син Бога Єгови, Ісус Христос. Але вони самі собі суперечать, бо навчають, що Ісус є частиною триєдиного божества, і порушують його чіткий наказ не належати до світу (Ів. 15:19). Упродовж всієї своєї історії загальновизнане християнство займалося ідолопоклонством та втручалося в політику і цим показувало, що є невід’ємною частиною «великої повії» (Об’яв. 17:1). Тому немає сумнівів, що загальновизнане християнство чекає таке ж покарання, як і всю світову імперію фальшивої релігії.