А тепер повернімось на кілька років назад. У той час у перському місті Сузи жив ізраїльтянин, на ім’я Неемія, який служив царю Артаксерксу. Якось з Юди прийшов Нееміїн брат з поганою новиною: «Люди, які повернулись до Єрусалима, живуть у небезпеці. Мури міста і брами, котрі зруйнували вавилоняни, ще ніхто не відбудовував». Це дуже засмутило Неемію. Він хотів піти до Єрусалима, аби допомогти юдеям. Тож він помолився до Єгови, щоб цар відпустив його.

Пізніше цар помітив, що Неемія сумний. Він сказав: «Я ніколи не бачив тебе таким. Що сталось?» Неемія відповів: «Як мені не сумувати, якщо моє місто, Єрусалим, лежить у руїнах?» Тоді цар спитав: «Що мені зробити для тебе?» Неемія відразу подумки помолився, а тоді сказав: «Благаю, дозволь мені піти відбудувати мури Єрусалима». Цар Артаксеркс дозволив Неемії піти, а також подбав, щоб його подорож була безпечною. Крім того, він призначив Неемію намісником у Юді і дав йому дерево для будівництва брам міста.

Прибувши до Єрусалима, Неемія оглянув мури. Потім він зібрав священиків і місцевих урядників та сказав їм: «Це жахливо. Треба братись за роботу». Люди погодились і почали відбудовувати мури.

Але вороги ізраїльтян стали насміхатися з них: «Навіть лисиця зможе завалити ваш мур». Робітники не зважали на їхні глузування і продовжували працювати. Мури ставали вищими і міцнішими.

Тоді вороги вирішили несподівано напасти на Єрусалим з різних сторін. Коли юдеї дізналися про їхній план, то налякалися. Але Неемія сказав: «Не бійтеся. З нами Єгова». Він поставив вартових, щоб вони захищали робітників. Тож вороги вже не могли напасти на них.

 Усього за 52 дні будівництво мурів і брам було завершено. Неемія зібрав усіх левітів у Єрусалимі на присвячення міських мурів. Він поділив їх на два хори. Вони піднялися на мури по сходах, що біля Джерельної брами, і почали обходити місто довкола. Один хор разом з Ездрою пішов в один бік, а інший, з Неемією,— в другий. Вони грали на сурмах, кимвалах і арфах, а також вихваляли Єгову в піснях. Потім усі зустрілися біля храму. Там чоловіки, жінки і діти поприносили жертви для Єгови і стали веселитися. Їхні радісні голоси було чути дуже далеко.