Що таке святий дух?

Порівнюючи біблійні вірші, в яких говориться про святий дух, бачимо, що ним можна ‘наповнитись’, ним можна ‘христити’ і ним можна когось ‘помазувати’ (Луки 1:41; Матв. 3:11; Дії 10:38). Якщо б святий дух був особою, то про нього не можна було б так сказати.

Ісус також назвав святий дух «помічником» (НС; грецьке пара́клетос) і сказав, що цей помічник «навчить», «засвідчить», «казатиме» і «почує» (Ів. 14:16, 17, 26; 15:26; 16:13). У Святому Письмі уособлення не є чимось незвичайним. Наприклад, сказано, що мудрість має «дітей» (Луки 7:35, Хом.). Говориться також, що гріх і смерть царюють (Рим. 5:14, 21, Кул.). Тоді як в одних віршах говориться, що промовляв дух, в інших пояснено, що це робилося через ангелів або людей. (Дії 4:24, 25; 28:25; Матв. 10:19, 20; порівняйте Дії 20:23 та 21:10, 11). В 1 Івана 5:6—8 (Хом.) сказано, що «свідчить» не тільки дух, але також «вода і кров». Отже, жоден з виразів, які вжито в цих віршах, сам по собі не доводить, що святий дух є особою.

Правильне визначення святого духу має підходити до всіх віршів, у яких йдеться про той дух. Виходячи з цього, можна зробити логічний висновок, що святий дух — це Божа діюча сила. Це не особа, а могутня сила, і Бог робить так, що вона виходить з нього і виконує його святу волю (Пс. 104:30; 2 Пет. 1:21; Дії 4:31).

Дивіться також сторінки 384, 385 в розділі «Трійця».

 Що може бути доказом того, що людина дійсно має святий дух?

Луки 4:18, 31—35: «[Ісус прочитав з книги пророка Ісаї:] «На Мені Дух Господній, бо Мене Він помазав, щоб Добру Новину звіщати». ...І прийшов Він у Капернаум, галілейське місто, і там їх навчав по суботах. І дивувались науці Його, бо слово Його було владне. І був чоловік у синагозі, що мав духа нечистого демона, і він закричав гучним голосом... А Ісус заборонив  йому, кажучи: «Замовчи, і вийди з нього!» І, кинувши демон того насередину, вийшов із нього, нічого йому не пошкодивши». (Що було доказом того, що Ісус мав Божий дух? Тут не говориться, що Ісус тремтів, кричав або робив екзальтовані рухи. Натомість сказано, що він говорив владно. Проте варто звернути увагу, що в тому випадку демонський дух змусив чоловіка закричати і впасти на підлогу).

У Дії 1:8 говориться, що, отримавши святий дух, Ісусові послідовники мали свідчити про Ісуса. Згідно з Дії 2:1—11, коли вони отримали той дух, спостерігачі були вражені тим, що галілеяни говорили про великі діла Божі мовами, які знали присутні там численні іноземці. Але тут немає жодної згадки про бурхливі вияви емоцій з боку тих, хто отримав той дух.

Варто зазначити, що, коли Єлисавета отримала святий дух і тоді «скрикнула голосом гучним», вона не була на зібранні для поклоніння, а вітала родичку, яка прийшла її відвідати (Луки 1:41, 42). Згідно з повідомленням у Дії 4:31, коли на учнів, які зібрались разом, зійшов святий дух, то затряслося те місце, учні ж під впливом того духу почали не тремтіти чи качатись по підлозі, а «говорити Слово Боже з сміливістю». Так само сьогодні сміливість у проголошенні Божого Слова, ревність у праці свідчення — ось докази того, що людина має святий дух.

Гал. 5:22, 23: «Плід духа: любов, радість, мир, довготерпіння, добрість, милосердя, віра, здержливість, лагідність». (Шукаючи людей, які дійсно мають Божий дух, слід звертати увагу на ці плоди, а не на бурхливі вияви релігійного запалу).

Чи здатність говорити в стані сильного емоційного збудження мовою, якої людина ніколи не вивчала, є доказом того, що та людина має Божий дух?

Дивіться розділ «Мови, говоріння мовами».

Чи чудесне зцілення в наш час здійснюється за допомогою Божого духу?

Дивіться розділ «Зцілення».

 Хто є охрещений святим духом?

Дивіться сторінку 420 в розділі «Хрещення», а також розділ «Народження знову».

Чи в людини є духовна частина, яка переживає смерть тіла?

Єзек. 18:4: «Душа, що грішить,— вона помре». (В Кул. і ЦСТ єврейське слово не́феш у цьому вірші перекладається словом «душа», і це показує, що вмирає саме душа. У декотрих перекладах, які в інших місцях передають не́феш як «душа», у цьому вірші вжито слово «людина» або «той». Отже, не́феш, душа,— це особа, а не якась нематеріальна її частина, що живе далі після смерті тіла). (За додатковою інформацією дивіться розділ «Душа»).

Пс. 146:4: «Вийде дух його — і він до своєї землі повертається,— того дня його задуми гинуть!» (Єврейське слово, перекладене тут як «дух», є похідним від слова ру́ах. Декотрі перекладачі передають його як «подих». Коли ру́ах, або діюча життєва сила, залишає тіло, задуми людини гинуть; вони не продовжують існувати в іншій сфері).

Еккл. 3:19—21: «Доля для людських синів і доля звірини — однакова доля для них: як оці помирають, так само вмирають і ті, і для всіх один подих [«один дух у всіх них», Хом.], і нема над твариною вищости людям,— марнота бо все!... Все до місця одного йде: все постало із пороху, і вернеться все знов до пороху... Хто те знає, чи дух людських синів підіймається вгору, і чи спускається вділ до землі дух скотини?» (Через гріх і смерть, успадковані від Адама, всі люди вмирають і вертаються до пороху, як і тварини. Але чи в людини є дух, що продовжує жити як мисляча особистість після того, як він перестає діяти в тілі? Ні, вірш 19 відповідає, що як у людей, так і у тварин — «один дух у всіх них». На основі самих лише людських спостережень ніхто не може авторитетно відповісти на питання про дух, поставлене у 21-му вірші. Але Боже Слово відповідає, що людина при народженні не отримує нічого такого, що давало б їй якусь вищість над тваринами в  час смерті. Проте завдяки Божому милосердному дару, даному через Христа, люди, які виявляють віру, отримують перспективу жити вічно, тваринам же такої перспективи не дається. Для багатьох людей це стане можливим через воскресіння, коли діюча життєва сила від Бога поверне їх до життя).

Луки 23:46: «Скрикнувши голосом гучним, промовив Ісус: «Отче, у руки Твої віддаю Свого духа [грецьке пне́ума́]!» І це прорікши, Він духа віддав [«умер», Лев.]». (Зверніть увагу, що Ісус умер. Коли його дух вийшов, Ісус не пішов до неба. Він воскрес з мертвих аж на третій день. Потім, як показує Дії 1:3, 9, минуло ще 40 днів, перш ніж він вознісся на небо. Що ж тоді означають слова, які Ісус сказав перед самою смертю? Він висловив свою впевненість у тому, що після смерті його перспективи на майбутнє життя цілковито залежатимуть від Бога. За додатковою інформацією про ‘дух, що вертається до Бога’ дивіться сторінку 114 в розділі «Душа»).

«Чи ви маєте святий дух?»

Можна відповісти: «Так, і саме тому я сьогодні прийшов до вас (Дії 2:17, 18)».

Або можна сказати: «Саме завдяки цьому я беру участь у християнському служінні. Але я помітив, що люди мають різні уявлення про те, по чому можна розпізнати, що людина дійсно має Божий дух. Яких доказів сподіваєтесь ви?» Тоді можна додати: (обговорення деяких думок з матеріалу на  сторінках 104, 105).