Розділ 65

Ісус таємно йде до Єрусалима

ПРИЙШЛА осінь 32 року н. е., і наближається свято Наметів. Від Пасхи 31 року н. е., коли юдеї намагались убити Ісуса, він проповідував переважно в Галілеї. Відтоді Ісус бував у Єрусалимі, очевидно, лише на трьох щорічних святах юдеїв.

Тепер брати Ісуса кажуть йому: «Піди в Юдею». Єрусалим — це столиця Юдеї, а також релігійний центр всієї країни. Брати Ісуса наводять такий аргумент: «Хто хоче бути відомим, той нічого не робить потай».

Хоча Яків, Симон, Йосип і Юда не вірять, що їхній старший брат Ісус дійсно є Месією, однак вони хочуть, щоб він продемонстрував всім присутнім на святі свою чудотворну силу. Але Ісус добре знає, що йому загрожує небезпека. «Світ не має підстав вас ненавидіти,— каже Ісус,— він ненавидить мене, бо я свідчу, що його діла — злі». Тому Ісус говорить своїм братам: «Ідіть на свято самі, а я поки що туди не піду».

Свято Наметів триває сім днів, а на восьмий день відбуваються завершальні урочисті церемонії. Це свято знаменує кінець землеробського сезону і є часом великої радості та подяк. Через кілька днів після того, як Ісусові брати разом з великою кількістю інших подорожніх вирушили в Єрусалим, Ісус і його учні йдуть на свято таємно, так, щоб про це ніхто не знав. Вони подорожують через Самарію, а не вздовж Йордану, як ходить більшість людей.

Ісусу та його учням доведеться переночувати у самарійському селі, тому він висилає перед собою посланців, щоб вони зробили деякі приготування. Проте коли самаряни дізнаються, що він прямує в Єрусалим, то відмовляються його прийняти. Обурившись, Яків та Іван питають Ісуса: «Господи, хочеш, ми накажемо, щоб з неба зійшов вогонь і винищив їх?» Ісус дорікає їм за таку пропозицію, і вони йдуть в інше село.

У дорозі до Ісуса підходить один книжник і каже:

— Учителю, я піду за тобою, хоч би куди ти пішов.

— Лисиці мають нори, а небесні птахи — місце для нічлігу, Син же людський не має де голови прихилити,— відповідає йому Ісус. Цими словами він пояснює книжнику, що коли той стане його учнем, то зіткнеться з різними труднощами. Але книжник, мабуть, надто гордий, щоб погодитись вести такий спосіб життя.

Іншому чоловіку Ісус говорить:

— Будь моїм учнем і йди за мною.

— Дозволь мені спочатку піти й поховати свого батька,— відповідає чоловік.

— Мертві нехай ховають своїх мертвих, а ти йди і звіщай усюди Боже царство,— каже Ісус.

Батько того чоловіка, очевидно, ще не помер, інакше б його син не прийшов послухати Ісуса. Мабуть, цей чоловік хоче почекати до смерті батька. Він не готовий ставити справи Божого Царства на перше місце у своєму житті.

Ще один чоловік звертається до Ісуса, коли він разом з учнями іде до Єрусалима:

— Я піду за тобою, Господи, але дозволь мені спочатку попрощатися зі своїми домашніми.

— Жодна людина, яка поклала руку на плуг та оглядається назад, не придатна для Божого царства,— відповідає йому Ісус. Той, хто хоче бути учнем Ісуса, має зосереджуватися на справах Царства. Якщо орач не дивиться вперед, то його борозна буде кривою. Подібно той, хто озирається назад, на цю стару систему, може спіткнутись і збочити з дороги, яка веде до вічного життя. Івана 7:2—10; Луки 9:51—62; Матвія 8:19—22.

▪ Як звати братів Ісуса і як вони ставляться до нього?

▪ Чому самаряни не приймають Ісуса з його учнями і що хочуть зробити Яків та Іван?

▪ В яких трьох розмовах Ісус бере участь по дорозі в Єрусалим і як він підкреслює необхідність виявляти саможертовність у служінні?