Згідно зі статтею у праці «Огляд біблійної археології» (англ.), історичні знахідки доводять, що «принаймні 50» осіб, згаданих в Єврейських Писаннях, дійсно існували. Серед них — 14 царів Юди та Ізраїлю, скажімо такі відомі, як Давид і Єзекія, та не дуже відомі Менахем і Пеках. До тих 50 осіб належать 5 фараонів та 19 царів Ассирії, Вавилонії, Моаву, Персії і Сирії. Цікаво, що як у Біблії, так і в археологічних документах містяться імена не лише правителів, але й менш впливових чоловіків, як-от первосвящеників, писарів та інших урядовців.

У статті також сказано, що «існує велика кількість вагомих наукових доказів», які допомагають ідентифікувати всіх цих людей. Звичайно, у Християнських Грецьких Писаннях говориться про інших історичних постатей. Існування багатьох з них теж підтверджує археологія. Це зокрема стосується Ірода, Понтія Пилата, Тиберія, Кайяфи і Се́ргія Павла.

Хоча сьогодні на території Святої Землі леви не водяться, у Біблії про них міститься близько 150 згадок. Тож зрозуміло, що письменники Біблії добре знали про цих тварин. У більшості випадків про левів говориться в переносному значенні, однак деякі уривки описують буквальну боротьбу з цими хижаками. Наприклад, Самсон, Давид і Беная вбивали левів (Суддів 14:5, 6; 1 Самуїла 17:34, 35; 2 Самуїла 23:20). Інколи бувало навпаки: жертвами левів ставали люди (1 Царів 13:24; 2 Царів 17:25).

У стародавні часи ареал азійського лева (Panthera leo persica) простягався від Малої Азії і Греції до Палестини, Сирії, Месопотамії та північно-західної частини Індії. Цих могутніх і величних тварин часто зображали у стародавньому мистецтві Близького Сходу. Скажімо, вражаючі зображення левів, викладені глазурованою цеглою, прикрашали Дорогу процесій у Вавилоні.

Історичні джерела показують, що хрестоносці полювали на левів у Палестині до кінця XII століття н. е. Здається, леви почали зникати з цієї місцевості на початку XIV століття. Проте вони зустрічалися в Месопотамії та Сирії до XIX століття, а в Ірані та Іраку — в першій половині XX століття.