Якщо ви виховуєте підлітка, суперечки можуть випробовувати ваші батьківські риси і особливо ваше терпіння *. Марія, яка живе в Бразилії і виховує 14-річного підлітка, каже: «У мене аж кров закипає, коли дочка оспорює мій авторитет. Ми так дратуємося, що починаємо кричати одна на одну». Кармела з Італії стикається з подібною проблемою. Вона розповідає: «Суперечки з сином завжди дуже гострі і закінчуються тим, що він замикається в своїй кімнаті».

Чому з деякими підлітками, здається, неможливо спокійно порозмовляти? Чи на них так впливає спілкування з ровесниками? Напевно, що так. Біблія каже, що на людину сильно впливають друзі, і цей вплив може бути як добрим, так і поганим (Приповістей 13:20; 1 Коринфян 15:33). Крім того, більшість сучасних розваг для молоді пропагує образ підлітка-бунтаря.

Однак існують й інші чинники, на які варто звернути увагу. Коли ви зрозумієте, як вони впливають на вашу дитину, вам буде легше знайти з нею спільну мову. Розгляньмо кілька прикладів.

Апостол Павло написав: «Коли я був немовлям, то говорив, думав і розумів усе як немовля, а ставши чоловіком, я позбувся рис немовляти»  (1 Коринфян 13:11). Як видно зі слів Павла, діти і дорослі думають по-різному. У чому саме полягає відмінність?

Малі діти схильні мислити конкретними, «чорно-білими», поняттями. На противагу їм дорослі здатні збагнути абстрактні поняття, а також мислять глибше, коли доходять висновків чи приймають рішення. Наприклад, більшість дорослих беруть до уваги морально-етичну сторону певного питання і обдумують, як їхні дії вплинуть на інших. Для дорослих такий спосіб мислення став звичним, у той час як підлітки тільки розвивають його.

Біблія заохочує молодих людей набувати розважності, тобто вміння мислити (Приповістей 1:4). Боже Слово спонукує до цього всіх християн (Римлян 12:1, 2; Євреїв 5:14). А втім, підліток, розвиваючи своє вміння мислити, часом сперечається з вами навіть через дрібниці. Або ж він може висловлювати погляди, які явно свідчать про брак розсудливості (Приповістей 14:12). Як у таких випадках не допустити, щоб розмова переросла в суперечку?

Однак будьте обережні: не вважайте, що в розмові з дитиною останнє слово має залишатися за вами. Може здаватися, що підліток пропускає ваші слова повз вуха. Але він почує і запам’ятає більше, ніж ви думаєте, хоча, можливо, і не ви́знає цього. Не дивуйтесь, якщо через кілька днів дитина висловить вашу думку і навіть буде стверджувати, що це її власна.

«Ми з сином іноді сперечалися про якісь дрібниці, наприклад, про те, що треба бути економним і не кепкувати над сестричкою. Але, здається, він просто хотів, щоб я поцікавився його думкою і постарався зрозуміти його, сказавши приміром: “Ага, ось як воно насправді” або “Значить, ти так вважаєш”. Оглядаючись назад, я впевнений, що якби сказав щось подібне, то ми могли б уникнути чимало суперечок» (Кендзі, Японія).

Виховуючи підлітка, батьки мають підготувати його до дорослого життя, коли він залишить рідний дім і стане зрілою людиною (Буття 2:24). Це включає в себе формування особистості дитини: її рис, переконань і цінностей, які визначають, ким вона є. А як поведеться підліток, коли його змушуватимуть зробити щось погане? Якщо він чітко усвідомлює, якою людиною хоче стати, то буде думати не лише про наслідки своїх дій. Він запитає себе: «Яка я людина? Які мої цінності? Що зробила б на моєму місці особа з подібними цінностями?» (2 Петра 3:11).

У Біблії розповідається про одного юнака, на ім’я Йосип, котрий чітко усвідомлював, якою людиною хоче стати. Коли дружина Потіфара схиляла його до статевих стосунків, Йосип відповів: «Як же я вчиню це велике зло, і згрішу перед Богом?» (Буття 39:9). Йосип розумів погляд Бога на статеві стосунки, хоча тоді ізраїльтяни ще не мали закону, який забороняв перелюб. Більш того, слова «як же я» свідчать про те, що Божий погляд став його власним, тобто невід’ємною частиною його особистості (Ефесян 5:1).

Ваша дитина також формується як особистість. Це дуже добре, оскільки, маючи переконання, вона зможе успішно протистояти тиску ровесників (Приповістей 1:10—15). З іншого боку, формуючи власне «я», підліток може почати протистояти вам. Як діяти в такій ситуації?

Формувати свою особистість і власні переконання — це не тільки природно, але й корисно. Зрештою в самій Біблії говориться, що християни не повинні бути схожими на маленьких дітей, яких «кидає, мов на хвилях, і носить туди-сюди кожен вітер вчення» (Ефесян 4:14). Тож дозволяйте дитині та заохочуйте її формувати свою особистість і тверді переконання.

«Коли дочки бачать, що я охоче вислуховую їх, вони більше зважають на мій погляд, навіть якщо він відрізняється від їхнього. Я стараюся не змушувати їх переймати моє мислення, а дозволяю їм формувати власні переконання» (Івана, Чеська Республіка).

Подібно до маленьких дітей, деякі підлітки, щоб змусити батьків здати позиції, взяли собі за звичку надокучати їм, настирливо піднімаючи одне й те саме питання. Якщо таке часто трапляється у вашій сім’ї, будьте обережні. Хоча найлегше дати дитині те, чого вона просить, але цим ви підштовхуєте її до висновку, що суперечками можна домогтися свого. Як це виправити? Застосуйте Ісусову пораду: «Нехай ваше слово “так” означає “так”, а “ні” — “ні”» (Матвія 5:37). Скоріш за все, підліток не буде сперечатися, коли знатиме, що ви послідовні.

У той же час будьте помірковані. Наприклад, дозвольте підлітку пояснити, чому він вважає, що в даному випадку може прийти додому пізніше визначеного вами часу. Це не означає, що ви піддаєтеся його тиску — ви просто дотримуєтесь біблійної поради: «Нехай про вашу поміркованість знають усі» (Филип’ян 4:5).

Безумовно, батьки недосконалі. У Біблії сказано: «Всі ми раз у раз спотикаємось» (Якова 3:2). Якщо суперечка сталася частково з вашої вини, то не вагайтесь попросити в дитини вибачення. Так ви подасте дитині приклад смирення і допоможете їй навчитися визнавати власні помилки.

«Після однієї із суперечок, коли мої емоції вгамувались, я попросив у сина вибачення за те, що вибухнув гнівом. Тоді він також заспокоївся і охочіше вислухав мене» (Кендзі, Японія).