«Марію почали вшановувати як Божу Матір, коли... до церкви масово полинули язичники... Ці люди [новонавернені з поган] були надзвичайно побожні. Однак вони успадкували релігійні уявлення, які протягом тисячоліть формувалися під впливом культу “богині-матері” та “божественної діви”» («Нова британська енциклопедія», 1988, том 16, сторінки 326 і 327).

«Ти в утробі зачнеш, і Сина породиш, і даси Йому ймення Ісус. Він же буде Великий, і Сином Всевишнього званий... Святе, що народиться, буде Син Божий» (Луки 1:31—35, Огієнко; курсив наш).

Цей вірш чітко показує, що Марія була матір’ю Божого Сина, а не Бога. Чи могла Марія носити в утробі Бога, про якого у Біблії говориться, що «небо і небо небес не можуть тебе вмістити»? (1 Царів 8:27, Хоменко). Марія ніколи не казала, що була Богородицею. Такий неправильний погляд на Марію виник через догмат про Трійцю. У 431 році Ефеський собор проголосив її Теотокос (грец. «родителька Бога»), тобто «Божою Матір’ю», започаткувавши культ Марії. Місто Ефес, в якому проходив цей собор, протягом століть був центром поклоніння Артеміді, язичницькій богині родючості.

Зрозуміло, чому культ Марії увібрав в себе чимало елементів з поклоніння образу Артеміди, який «упав з неба» (Дії 19:35). Серед них, наприклад, релігійні процесії на честь Марії. У християнство проник ще один звичай — використання зображень Марії та інших образı́в у поклонінні.

Поміркуйте над такими біблійними віршами: Матвія 13:53—56; Марка 3:31—35; Луки 11:27, 28.