1, 2. Якого захисту потребувало насіння жінки і чому?

ПЕРШЕ записане в Біблії пророцтво має важливе значення у виконанні наміру Єгови. Даючи обіцянку в Едемі, правдивий Бог проголосив: «Я покладу ворожнечу між тобою [Сатаною] й між жінкою, між насінням твоїм і насінням її». Наскільки запеклою мала бути ця ворожнеча? «Воно [насіння жінки] зітре тобі [Сатані] голову, а ти будеш жалити його в п’яту»,— сказав Єгова (Бут. 3:15). Ворожнеча між змієм і жінкою мала бути лютою, адже Сатана мав докладати всіх зусиль, щоб стерти насіння, тобто потомство, жінки.

² Не дивно, що псалмоспівець молився до Бога про його вибраний народ: «Ось зашуміли Твої вороги, а Твої ненависники голови попідіймали! Вони проти народу Твого хитрий задум видумують, і нараджуються проти тих, кого Ти бережеш! Вони кажуть: “Ходіть-но, та знищимо їх з-між народів”» (Пс. 83:3—5). Родовід насіння жінки треба було захистити від знищення й занечищення. Для цього Єгова укладав подальші  законні угоди, які мали сприяти його наміру.

3, 4. а) Коли Закон-угода набула чинності і що погодився робити Ізраїль? б) Від чого мала оберігати Закон-угода?

³ Коли чисельність нащадків Авраама, Ісака та Якова зросла до мільйонів, Єгова утворив з них народ — стародавній Ізраїль. Через Мойсея Єгова уклав виняткову угоду з цілим народом, давши йому Закон. Ізраїльтяни погодилися з умовами цієї угоди. Біблія говорить: «[Мойсей] взяв... книгу заповіту, та й відчитав вголос народові. А вони сказали: “Усе, що говорив Господь, зробимо й послухаємо!” І взяв Мойсей тієї крови [принесених у жертву биків], і покропив на народ, та й сказав: “Оце кров заповіту, що Господь уклав із вами про всі оці речі”» (Вих. 24:3—8).

⁴ Закон-угода набула чинності біля гори Сінай 1513 року до н. е. На основі цієї угоди стародавній ізраїльський народ був відокремлений як Божий вибраний народ. Тепер Єгова став їхнім Суддею, Законодавцем і Царем (Ісаї 33:22). З історії Ізраїля видно, що́ стається, коли люди дотримуються Божих норм праведності і коли нехтують ними. Оскільки Закон забороняв одружуватися з язичниками і поклонятись фальшивим богам, він оберігав рід Авраама від занечищення (Вих. 20:4—6; 34:12—16).

5. а) Яку можливість мали ізраїльтяни завдяки Закон-угоді? б) Чому Бог відкинув ізраїльський народ?

⁵ Крім того, Закон-угода передбачала устрій священства, який був прообразом майбутнього важливішого устрою (Євр. 7:11; 10:1). Завдяки цій угоді ізраїльтяни мали унікальну можливість і честь стати «царством священиків», але їм необхідно було слухатися законів Єгови. (Прочитайте Вихід 19:5, 6). Проте ізраїльтяни не виконали цієї вимоги. Замість того щоб прийняти Месію, головну частину Авраамового насіння, вони відкинули його. Тому Бог відкинув їх.

6. Чого досягнув Закон?

⁶ Ізраїльтяни не зберегли вірності Єгові і як народ не стали царством священиків, але це не означало, що Закон мав якусь ваду. Він повинен був захищати насіння і привести людей до Месії. Коли Христос прийшов і в ньому розпізнали Месію, Закон досягнув своєї мети. У Біблії сказано: «Кінець же Закону — Христос» (Рим. 10:4). А втім, залишається  питання: хто тоді мав стати царством священиків? Бог Єгова уклав іншу законну угоду, щоб сформувати новий народ.

7. Що через пророка Єремію Єгова передрік стосовно нової угоди?

⁷ Задовго до того, як Закон-угода була скасована, через пророка Єремію Єгова передрік, що укладе з ізраїльським народом нову угоду. (Прочитайте Єремії 31:31—33). Ця угода не була схожа на Закон-угоду, бо вона гарантувала прощення гріхів без тваринних жертв. Завдяки чому це стало можливим?

8, 9. а) Що уможливлює пролита кров Ісуса? б) Яку нагоду мають ті, хто залучений в нову угоду? (Дивіться малюнок на початку статті).

⁸ Через багато століть 14 нісана 33 року н. е. Ісус започаткував Господню вечерю. Він взяв чашу з вином і сказав своїм одинадцятьом вірним апостолам: «Ця чаша означає нову угоду, укладену на підставі моєї крові, що проллється за вас» (Луки 22:20). Згідно з розповіддю Матвія, Ісус сказав про вино: «Це означає мою “кров угоди”, яка проллється за багатьох для прощення гріхів» (Матв. 26:27, 28).

⁹ Ісусова пролита кров надає чинності новій угоді. Ця кров також уможливлює прощення гріхів раз і назавжди. Ісус не є учасником нової угоди. Оскільки він безгрішний, йому не потрібне прощення. Проте Бог застосовує цінність пролитої крові Ісуса до Адамових нащадків. Крім того, він усиновляє декотрих відданих людей, помазуючи їх святим духом. (Прочитайте Римлян 8:14—17). Бог вважає їх безгрішними, і вони в певному розумінні можуть бути такими, як його безгрішний Син, Ісус. Ці помазанці стають «співспадкоємцями з Христом» і мають нагоду стати «царством священиків». Таку честь міг мати згідно з Законом ізраїльський народ. Про «співспадкоємців з Христом» апостол Петро написав: «Ви — “рід вибраний, священство царське, народ святий, люди, які стали особливою власністю, щоб усюди звіщати чесноти” того, хто покликав вас із темряви до свого дивовижного світла» (1 Пет. 2:9). Яка ж важлива нова угода! Завдяки їй Ісусові учні стають другорядною частиною Авраамового насіння.

10. Коли нова угода набула чинності і чому цього не сталося раніше?

¹⁰ Коли набула чинності нова угода? Не тоді, коли Ісус говорив про неї в останню ніч свого земного життя. Щоб ця угода стала чинною, мала бути пролита кров Ісуса і її цінність представлена Єгові на небі. До того ж на тих, що стануть «співспадкоємцями з Христом», мав бути вилитий святий дух. Тож нова угода набула чинності у П’ятидесятницю 33 року н. е., коли Ісусові віддані учні були помазані святим духом.

11. Як завдяки новій угоді євреї і люди з інших народів стали частиною духовного Ізраїля і яка кількість тих, з ким її укладено?

¹¹ Коли через Єремію Єгова проголосив, що укладе нову угоду з Ізраїлем, Закон-угода стала певною мірою «віджилою». Усе ж її не було скасовано, аж поки не набула чинності нова угода (Євр. 8:13). Відколи почала діяти нова угода, Бог міг мати однаковий погляд на  віруючих як з-посеред євреїв, так і з інших народів, оскільки їхнє «обрı́зання виконане на серці за допомогою духу, а не завдяки писаному зводу законів» (Рим. 2:29). Уклавши з ними нову угоду, Бог вклав свої закони «в їхні розуми і написав ці закони на їхніх серцях» (Євр. 8:10). Загальна кількість тих, з ким укладено нову угоду, становить 144 000, і вони є новим народом — «Ізраїлем Божим», тобто духовним Ізраїлем (Гал. 6:16; Об’яв. 14:1, 4).

12. Яке порівняння можна зробити між Закон-угодою і новою угодою?

¹² Яке порівняння можна зробити між Закон-угодою і новою угодою? Закон-угода була укладена між Єговою і буквальним Ізраїлем, а нова угода укладена між Єговою і духовним Ізраїлем. Посередником колишньої угоди був Мойсей, а Посередником нової угоди є Ісус. Закон-угода стала чинною на основі крові тварин, а нова угода — на основі Ісусової пролитої крові. Під Закон-угодою ізраїльтяни стали організованим народом на чолі з Мойсеєм, а тими, хто залучений в нову угоду, керує Ісус, Голова збору (Еф. 1:22).

13, 14. а) Як нова угода пов’язана з Царством? б) Що необхідно, аби духовний Ізраїль міг правити з Христом у небі?

¹³ Як нова угода пов’язана з Царством? Вона дала початок святому народу, члени якого мають честь стати царями і священиками в небесному Царстві. Цей народ становить другорядну частину Авраамового насіння (Гал. 3:29). Отож нова угода підсилила угоду з Авраамом.

¹⁴ Ще одну особливість Царства треба було законно утвердити. Завдяки новій угоді утворюється духовний Ізраїль, і ця угода дає її учасникам підставу стати «співспадкоємцями з Христом». Але щоб вони долучилися до Ісуса як царі й священики в небесному Царстві, необхідно було укласти ще одну законну угоду.

15. Яку угоду Ісус особисто уклав зі своїми вірними апостолами?

¹⁵ Запровадивши Господню вечерю, Ісус уклав угоду зі своїми вірними учнями, яку часто називають угодою про Царство. (Прочитайте Луки 22:28—30). На відміну від інших угод, в яких Єгова є одним з учасників, ця угода є особистою угодою між Ісусом і його помазаними послідовниками. Коли Ісус сказав: «Як і мій Батько уклав угоду зі мною», він, очевидно, мав на увазі угоду, яку Єгова уклав з ним, аби він був «довіку священиком на подобу Мелхиседе́ка» (Євр. 5:5, 6).

16. Що угода про Царство уможливлює для помазаних християн?

¹⁶ Одинадцять вірних апостолів залишилися з Ісусом у його випробуваннях. Угода про Царство запевняла їх у тому, що вони будуть з ним у небі й сидітимуть на престолах, щоб царювати і служити священиками. Однак не лише ті одинадцять матимуть таку честь. Прославлений Ісус з’явився апостолу Івану у видінні і сказав: «Переможцеві дозволю сісти зі мною на моєму престолі, як і я, перемігши, сів з Батьком на його престолі» (Об’яв. 3:21). Тож угоду про Царство укладено зі 144 000 помазаних християн (Об’яв. 5:9, 10;  7:4). Ця угода дає їм законну підставу правити з Ісусом у небі. Це подібне до того, як наречена зі шляхетної сім’ї виходить заміж за правлячого царя і стає його співправителькою. Святе Письмо називає помазаних християн «нареченою» Христа, «чистою, незайманою дівчиною», яка заручена з Христом (Об’яв. 19:7, 8; 21:9; 2 Кор. 11:2).

17, 18. а) Коротко поясніть шість розглянутих угод, що пов’язані з Царством. б) Чому можна мати непохитну віру в те, що Царство виконає Божий намір?

¹⁷ Усі угоди, розглянуті нами в цих двох статтях, пов’язані з кількома важливими особливостями Царства. (Дивіться інформацію «Як Бог здійснить свій намір» у попередній статті). Це показує, що устрій Царства непорушно ґрунтується на законних угодах. Відтак ми маємо неабияку підставу повністю довіряти Месіанському Царству, завдяки якому Бог виконає свій початковий намір щодо землі та людства (Об’яв. 11:15).

¹⁸ Чи можна сумніватися в тому, що досягнення Царства принесуть людям вічні благословення? З цілковитою впевненістю і сміливістю ми можемо проголошувати, що лише Боже Царство раз і назавжди вирішить усі проблеми людства. Тож ревно звіщаймо цю істину іншим (Матв. 24:14).