1, 2. а) Розкажіть випадок, який показує, наскільки важливо використовувати добре продумані запитання. (Дивіться ілюстрацію на початку статті). б) Чому не треба боятися обговорювати складні теми?

КІЛЬКА років тому одна християнка розмовляла на біблійні теми зі своїм невіруючим чоловіком. У минулому він належав до однієї з церков загальновизнаного християнства. Під час розмови чоловік сказав, що вірить у Трійцю. Збагнувши, що він, по суті, не розуміє цього вчення, дружина тактовно запитала: «Ти віриш у те, що Бог є Богом, що Ісус є Богом, що святий дух є Богом і що немає трьох Богів, але тільки один Бог?» Чоловік зі здивуванням відповів: «Та ні, я в це не вірю!» Після цього вони жваво обговорили, яким насправді є Бог за своєю природою.

² Цей випадок показує, наскільки важливо використовувати тактовні, добре продумані запитання. Також він допомагає зрозуміти важливу думку: не треба боятися обговорювати такі складні теми, як Трійця, вогняне пекло чи існування Творця. Якщо ми покладаємось на Єгову та застосовуємо набуті знання, то зможемо давати переконливі відповіді, які досягатимуть серця співрозмовників  (Кол. 4:6). А тепер розгляньмо, що́ роблять умілі служителі, обговорюючи такі теми. Ми побачимо, як 1) ставити запитання, аби зрозуміти, що́ криється в серці людини, 2) вести обговорення на основі Біблії і 3) використовувати приклади, щоб переконати співрозмовника.

3, 4. Чому важливо ставити запитання, аби з’ясувати, у що вірить людина? Наведіть приклад.

³ Запитання допоможуть нам визначити, у що вірить людина. Чому це важливо? «Хто відповідає на слово, ще поки почув,— то глупота та сором йому»,— говориться в Приповістей 18:13. І справді, перш ніж починати обговорення якоїсь біблійної теми, було б добре з’ясувати, у що вірить співрозмовник. Інакше ми можемо змарнувати багато часу, спростовуючи вчення, в яке він зовсім не вірить (1 Кор. 9:26).

⁴ Припустімо, що ми розмовляємо з кимось про пекло. Не всі вірять, що воно є буквальним місцем вогняних мук. Чимало хто вважає, що це стан відчуженості від Бога. Отже, можна сказати співрозмовникові: «Оскільки люди мають різні уявлення про пекло, цікаво знати, що думаєте ви». Вислухавши особу, ми зможемо допомогти їй зрозуміти, що́ про пекло говориться в Біблії.

5. Як запитання допоможуть довідатись, чому людина вірить у певне вчення?

⁵ Тактовні запитання також допоможуть довідатись, чому людина тримається певних переконань. Наприклад, у служінні ми зустрічаємо людину, яка не вірить у Бога. Легко припустити, що вона потрапила під вплив світських учень, як-от теорії еволюції (Пс. 10:4). А втім, деякі люди втратили віру в Бога, тому що особисто зазнали великих страждань чи бачили страждання інших. Їм у голові не вкладається, як може існувати дбайливий Творець, коли у світі стільки страждань. Тож, якщо людина не впевнена в тому, що існує Бог, можна запитати: «Чи ви завжди так думали?» Якщо співрозмовник каже, що ні, варто поцікавитись, через що він почав сумніватися в існуванні Бога. Його відповідь допоможе нам зрозуміти, як найліпше надати йому духовну допомогу. (Прочитайте Приповістей 20:5).

6. Що ми повинні робити після того, як поставили запитання?

⁶ Поставивши запитання, треба уважно вислухати відповідь людини і постаратись зрозуміти її почуття. Хтось, приміром, міг засумніватися в існуванні дбайливого Творця через якусь трагедію. Перш ніж наводити докази того, що Бог існує, було б добре поспівчувати людині і сказати, що немає нічого поганого в тому, що хтось задумується над причинами страждань (Ав. 1:2, 3). Наша терпеливість і сердечність можуть спонукати її дізнатись більше *.

7. Від чого здебільшого залежить наша ефективність у служінні?

⁷ Тепер подивімось, як вести обговорення на основі Біблії. Звичайно, вона є головним знаряддям, яке ми використовуємо в служінні. Біблія допомагає нам бути «в усьому вправними й цілковито спорядженими до всякого доброго діла» (2 Тим. 3:16, 17). Наша ефективність у служінні здебільшого залежить не від кількості прочитаних біблійних віршів, а від  того, як ми їх обговорюємо та пояснюємо. (Прочитайте Дії 17:2, 3). Розгляньмо три уявні ситуації.

8, 9. а) Як вести обговорення з тим, хто вірить, що Ісус рівний Богові? б) Як уміло продовжити обговорення цієї теми?

⁸ Ситуація 1. У служінні ми зустрічаємо людину, яка вірить, що Ісус рівний Богові. Які біблійні вірші доречно використати під час обговорення цієї теми? Можна попросити людину прочитати Івана 6:38, де цитуються Ісусові слова: «Я зійшов з неба, щоб виконувати не власну волю, а волю того, хто мене послав». Після цього ми могли б запитати співрозмовника: «Якщо Ісус є Богом, хто послав його з неба на землю? Чи ця Особа не мала бути більшою від Ісуса? Адже Той, хто посилає, більший від посланого».

⁹ Продовжуючи думку, можна прочитати Филип’ян 2:9, де апостол Павло згадав, що́ Бог зробив після Ісусової смерті та воскресіння. Там написано: «Тому Бог підніс його на вище становище і великодушно дав йому ім’я, вище від будь-якого іншого імені». Щоб допомогти людині зрозуміти цей вірш, можна сказати: «Якщо Ісус перед смертю був рівний Богові, то після того, як Бог дав йому вище становище, він мав би стати вищим за Бога. Але хіба хтось може бути вищим за Бога?» Якщо людина поважає Боже Слово і має щире серце, таке обговорення, ймовірно, спонукає її до подальшого дослідження цієї теми (Дії 17:11).

10. а) Що можна сказати людині, яка вірить у пекло? б) Які аргументи можуть бути ефективними, коли обговорюємо тему пекла?

¹⁰ Ситуація 2. Дуже релігійному співрозмовникові важко повірити, що погані люди не будуть вічно мучитися в пеклі. Він може вірити в пекло, бо хоче, аби злі люди отримали по заслузі за свої погані вчинки. Як вести обговорення з такою людиною? Спочатку потрібно запевнити її, що злі неодмінно будуть покарані (2 Фес. 1:9). Потім можна попросити її прочитати слова з Буття 2:16, 17, де сказано, що заплатою за гріх є смерть. Далі можемо пояснити, що через Адамів гріх усі люди народжуються грішниками (Рим. 5:12). Але варто зазначити, що Бог нічого не говорив про покарання в пекельному вогні. Після цього запитаймо: «Якби Бог збирався покарати Адама і Єву вічними муками, то хіба не було б справедливо попередити їх про це?» Тоді можна прочитати Буття 3:19, де записаний вирок, який  Бог проголосив їм після гріхопадіння, і звернути увагу, що там нічого не говориться про пекло. Натомість Бог сказав Адамові, що він повернеться до пороху. Запитаймо співрозмовника: «Чи Бог учинив би справедливо, якби сказав Адаму, що той вернеться в землю, а насправді відправив би його у вогняне пекло?» Якщо людина неупереджена, таке запитання може спонукати її глибше дослідити цю тему.

11. а) Як вести обговорення з тим, хто вірить, що всі добрі люди йдуть на небо? б) Як продовжити таку розмову?

¹¹ Ситуація 3. У служінні ми зустрічаємо людину, яка вважає, що всі добрі люди йдуть на небо. Таке вірування може впливати на те, як вона тлумачить Біблію. Уявімо, що ми розглядаємо з нею Об’явлення 21:4. (Прочитайте). Людина може думати, що благословення, описані в цьому вірші, стосуються життя в небі. Як вести з нею обговорення? Замість того щоб використовувати ще інші біблійні вірші, було б добре зосередити її увагу на певних думках з цього вірша. Тут ми читаємо, що «вже не буде... смерті». Тож можна сказати: «Ви, напевно, погодитеся, що для того, аби щось зникло, воно спершу має існувати». Потім можна зазначити, що на небі ніколи не було смерті. Тільки на землі помирають люди. Тож логічно припустити, що слова з Об’явлення 21:4 стосуються майбутніх благословень на землі (Пс. 37:29).

12. Чому Ісус використовував приклади?

¹² Під час проповідування Ісус, окрім запитань, використовував приклади. (Прочитайте Матвія 13:34, 35). Ісусові приклади допомагали виявляти спонуки тих, хто його слухав (Матв. 13:10—15). Завдяки прикладам Ісусові вчення були привабливими і надовго запам’ятовувались. А як нам послуговуватися прикладами, коли навчаємо інших?

13. За допомогою якого прикладу можна пояснити, що Бог більший за Ісуса?

¹³ Найліпше використовувати прості приклади. Скажімо, пояснюючи, що Бог більший за Ісуса, спробуйте застосувати такий хід думок. Спочатку зверніть увагу співрозмовника на те, що Бог та Ісус прирівнювали свої стосунки до стосунків у сім’ї. Бог називав Ісуса своїм Сином, а Ісус говорив про Бога як про свого Батька (Луки 3:21, 22; Ів. 14:28). Потім запитайте: «Якщо ви хочете пояснити, що дві людини рівні між собою, то яких членів сім’ї згадаєте?» Людина, напевно, скаже, що рідних братів, а навіть близнюків. Тоді підкресліть, що це порівняння доречне. Після цього варто запитати: «Якщо нам відразу спало на думку таке порівняння, хіба Ісус — Великий Учитель — не використав би його? Натомість він говорив про Бога як про свого Батька. Отже, Ісус показав, що Бог старший за нього і має більшу владу».

14. Який приклад показує, що було б нелогічним, аби Бог призначив Диявола мучити людей у пеклі?

¹⁴ Розгляньмо інший приклад. Дехто вважає Сатану «головним» у пеклі. За допомогою прикладу людина може збагнути, наскільки нелогічним є твердження, що Бог послуговується Дияволом, аби мучити грішників у пеклі. Можна сказати таке: «Уявіть, що ваша дитина збунтувалась і поводиться дуже погано. Що ви зробите?» Очевидно, батько відповість, що постарається виправити свою дитину. Він, мабуть, неодноразово намагатиметься допомогти їй змінити свою поведінку (Прип. 22:15).  Тоді можна запитати, що́ батько робитиме, якщо дитина далі не слухається. Більшість батьків скаже, що будуть змушені покарати її. Після цього можна продовжити: «А що, коли ви довідаєтесь, що ваша дитина потрапила під вплив поганої людини, яка підштовхує її до бунтарства?» Безсумнівно, батько дуже розсердиться на цю особу. Аби співрозмовник збагнув суть прикладу, запитайте його: «Чи попросите ви того, хто погано впливає на вашу дитину, покарати її?» Звісно, що він відповість: «Ні». Тож зрозуміло, що Бог не послуговується Сатаною Дияволом, аби карати людей, яких він же й підштовхує до зла.

15, 16. а) Чому не варто сподіватися, що всі люди, яким ми проповідуємо, приймуть звістку про Царство? б) Чи потрібно бути обдарованим, щоб ефективно навчати інших? Поясніть. (Дивіться також супровідну інформацію  «Рубрика, яка допомагає відповідати на запитання»).

¹⁵ Звичайно, не всі люди, яким ми проповідуємо, приймуть звістку про Царство (Матв. 10:11—14). Нас можуть не слухати навіть тоді, коли ми ставимо добре продумані запитання, використовуємо найліпшу аргументацію і найдоречніші приклади. Зрештою, небагато людей відгукнулося на вчення Ісуса — найбільшого Вчителя на землі (Ів. 6:66; 7:45—48).

¹⁶ Крім того, ми можемо ефективно виконувати своє служіння, навіть якщо вважаємо себе не дуже обдарованими. (Прочитайте Дії 4:13). У Божому Слові наводиться вагома підстава вірити, що «всі, хто... схильний прийняти правду, яка веде до вічного життя», прислу́хаються до доброї новини (Дії 13:48). Отож розвиваймо і зберігаймо врівноважений погляд на себе і на тих, кому проповідуємо новину про Царство. Повною мірою використовуймо навчання від Єгови і будьмо впевнені, що благословення отримаємо як ми, так і ті, хто нас слухає (1 Тим. 4:16). Єгова допоможе нам зрозуміти, як відповідати кожному. Також ми зможемо досягти успіху в служінні, якщо будемо керуватися правилом, яке часто називають Золотим правилом. Про це піде мова в наступній статті.