Ішов 59 рік н. е. Під наглядом виснажених подорожжю воїнів в’язні входять у Рим через Капенські ворота. На пагорбі Палатин стоїть палац імператора Нерона, який охороняють воїни-преторіанці. Під їхніми тогами сховані мечі *. Сотник Юлій веде своїх ув’язнених повз Римський форум і піднімається на пагорб Вімінал. Вони минають сад з численними жертовниками римським богам і проходять біля плацу, де відбуваються військові маневри.

Серед в’язнів є апостол Павло. За кілька місяців до цього,— коли він плив кораблем, який носило в розбурханому морі,— Божий ангел сказав йому: «Ти маєш стати перед кесарем» (Дії 27:24). Можливо, Павло думає, що ці слова невдовзі виконаються. Оглядаючись, щоб подивитися на столицю Римської імперії, він, очевидно, пригадує, що́ промовив до нього Ісус біля фортеці Антонія в Єрусалимі: «Будь відважним! Бо як ти ґрунтовно свідчив про мене в Єрусалимі, так повинен свідчити і в Римі» (Дії 23:10, 11).

Мабуть, Павло зупиняється і дивиться на Кастра Преторія — велику фортецю, оточену вежами і високими зубчастими стінами з червоної цегли. На території фортеці розміщалась преторіанська гвардія, воїни якої служили імператорськими охоронцями та в міській поліції. У фортеці, в якій розташовувалися 12 когорт *  преторіанців і кілька когорт міської поліції, налічувалось декілька тисяч воїнів, у тому числі кавалерія. Кастра Преторія була уособленням імператорської сили. Преторіанська гвардія несла відповідальність за в’язнів з провінцій; саме тому групу, яка ввійшла в Рим через одні з чотирьох головних воріт, вів сотник Юлій. Після небезпечної подорожі, що тривала кілька місяців, він зрештою привів в’язнів до місця призначення (Дії 27:1—3, 43, 44).

Під час подорожі до Рима відбувалися дивовижні події. У видінні від Бога Павло отримав запевнення в тому, що ніхто з команди корабля не загине під час корабельної аварії. Укус отруйної змії не завдав йому жодної шкоди. Він зціляв хворих людей на острові Мальта, де місцеві жителі почали називати його богом. Звістка про ці події, напевно, досягла забобонної преторіанської гвардії.

Павло вже побачився з братами з Рима, які «пішли [йому] назустріч аж до Аппієвого ринку і Трьох Заїздів» (Дії 28:15). Павло прагне проповідувати в Римі. Але як він, будучи в’язнем, може робити це? (Рим. 1:14, 15). Дехто вважає, що спочатку в’язнів вели до командира преторіанської гвардії. Якщо це так, то Павла, скоріш за все, привели до префекта преторія Афранія Бурра, який, можливо, був другою особою після імператора *. Цікаво, що Павла охороняє не сотник, а один рядовий преторіанець. Апостолу дозволяють самому винаймати будинок і приймати відвідувачів, тому він може проповідувати їм «без перешкод» (Дії 28:16, 30, 31).

Виконуючи свої судові обов’язки, Бурр, імовірно, допитує апостола Павла у своєму палаці або в таборі преторіанців, перш ніж справу передати Нерону. Павло не упускає унікальної нагоди «свідчити як простим людям, так і видатним» (Дії 26:19—23). Невідомо, вважав Бурр Павла винним чи ні, але він не кинув його до в’язниці, що в преторіанському таборі *.

 Будинок, який винаймає Павло, досить великий, щоб приймати чимало «впливових юдеїв» і свідчити їм. Щоб послухати його, якось «до нього додому» їх прийшло «значно більше». Крім того, Павловими слухачами мимоволі стають воїни-преторіанці, які чують, як він «з ранку до вечора... дає [юдеям] ґрунтовне свідчення» про Ісуса та його Царство (Дії 28:17, 23).

У палаці щодня кожних вісім годин змінюються вартові преторіанської когорти. Охоронці Павла теж регулярно заступають один одного. За два роки його ув’язнення воїни можуть чути, як він диктує листи до ефесян, филип’ян, колосян і християн з євреїв, а також бути свідками того, як він власноруч пише листа християнину, на ім’я Филимон. Під час ув’язнення Павло приділяє особисту увагу рабові-втікачеві Онисиму, «якому [він] став батьком», і відсилає цього брата до його пана (Филим. 10). Мабуть, Павло виявляє інтерес і до своїх охоронців (1 Кор. 9:22). Можна лише уявити, як він розпитує воїна про призначення кожної частини його озброєння і потім використовує цю інформацію в чудовому прикладі (Еф. 6:13—17).

Ув’язнення Павла йде «на користь добрій новині», адже її чує ціла преторіанська гвардія та багато інших людей (Фил. 1:12, 13). Мешканці Кастра Преторія мають зв’язок з усією Римською імперією, зокрема з імператором і його домом, до якого належать члени його сім’ї, слуги і раби. Деякі з них приймають християнство (Фил. 4:22). Завдяки сміливому проповідуванню Павла брати в Римі стають відважнішими і «без страху розповідають про Боже слово» (Фил. 1:14).

Приклад Павла заохочує нас «проповідувати слово як у сприятливу, так і у важку пору» (2 Тим. 4:2). Дехто з нас прикутий до ліжка, перебуває в лікарні чи в будинку для літніх людей або навіть ув’язнений за віру. Хоч би які в нас були обставини, ми можемо давати свідчення тим, хто відвідує нас, скажімо соціальним працівникам чи представникам різних служб. Якщо ми сміливо проповідуємо при кожній нагоді, то переконуємося в тому, що «Боже слово не закуєш» (2 Тим. 2:8, 9).