Серйозно ставмося до служіння Єгові

«Не переставайте роздумувати про все... що заслуговує належної уваги» (ФИЛ. 4:8).

1, 2. Чому багато людей у світі легковажно ставляться до життя і які це викликає запитання?

МИ ЖИВЕМО в найважчий і найбуремніший період усієї людської історії. Людям, які не мають близьких стосунків з Єговою, неймовірно складно давати собі раду в ці «скрутні часи, коли жити... дуже важко» (2 Тим. 3:1—5). Лише завдяки власній силі духу їм вдається, і то не завжди, справлятися зі щоденними труднощами. У намаганнях не ставитися до життя надто серйозно багато хто занурюється у світ розваг.

² Щоб не впасти під тиском життя, люди нерідко зосереджуються на задоволеннях. Якщо християни не будуть обережними, то легко почнуть робити те саме. Як нам уникати такої небезпеки? Чи для цього треба постійно бути серйозними? Як зберігати рівновагу між задоволеннями й обов’язками? Яких біблійних принципів слід дотримуватися, щоб, маючи тверезий погляд на життя, не стати надто серйозними?

Поводьмося серйозно у світі, що любить задоволення

3, 4. Як Святе Письмо допомагає нам усвідомлювати потребу бути серйозними?

³ Не секрет, що теперішній світ надзвичайно «любить задоволення» (2 Тим. 3:4). Те, що він надає занадто багато ваги насолодам, становить загрозу для нашої духовності (Прип. 21:17). Отож небезпідставно листи Павла до Тимофія і Тита містять також поради на тему серйозності. Застосовуючи їх, ми, на противагу світові, не будемо сприймати життя легковажно. (Прочитайте 1 Тимофія 2:1, 2; Тита 2:2—8).

⁴ За багато століть до того Соломон написав, що іноді, аби зберігати серйозний погляд на життя, було б мудро уникати задоволень (Еккл. 3:4; 7:2—4). Справді, через швидкоплинність життя ми повинні «з усіх сил намагатись» отримати спасіння (Луки 13:24). Для цього треба постійно роздумувати про все, що «заслуговує належної уваги» (Фил. 4:8, 9). Це означає серйозно ставитися до кожної сфери християнського життя.

5. До якого обов’язку нам потрібно ставитися серйозно?

⁵ Приміром, наслідуючи Єгову та Ісуса, християни з усією серйозністю виконують обов’язок наполегливо працювати (Ів. 5:17). Тому їх часто хвалять за сумлінне ставлення до роботи і надійність. Особливо голови сімей мають трудитися в поті чола, щоб забезпечувати потреби своїх рідних. Адже той, хто не дбає матеріально про домашніх, по суті, зрікається Єгови! (1 Тим. 5:8).

Служіння — серйозна і водночас радісна справа

6. Звідки ми знаємо, що треба серйозно ставитися до поклоніння Єгові?

⁶ Єгова ніколи не сприймав правдивого поклоніння легковажно. Наприклад, ізраїльтяни, що жили під Мойсеєвим Законом, пожинали гіркі плоди,  коли переставали поклонятись Єгові (Іс. Нав. 23:12, 13). У I столітті н. е. учням Христа доводилося докладати неабияких зусиль, щоб правдиве поклоніння не занечищувалося згубними вченнями і поглядами (2 Ів. 7—11; Об’яв. 2:14—16). Сьогодні правдиві християни теж серйозно ставляться до поклоніння Богові (1 Тим. 6:20).

7. Як Павло готувався до служіння?

⁷ Нам приносить радість проповідування. Та щоб зберігати цю радість, варто серйозно сприймати його і заздалегідь до нього готуватися. Павло пояснив, як він брав до уваги обставини людей, котрих навчав. Апостол написав: «Я став усім для усіляких людей, аби всіма можливими способами спасти хоча б декотрих. Але роблю все це задля доброї новини, щоб разом з іншими отримати пов’язані з нею благословення» (1 Кор. 9:22, 23). Павлові було приємно допомагати людям духовно, і він серйозно обдумував, як задовольнити ті чи інші потреби своїх слухачів. Так апостол міг підбадьорювати їх і заохочувати поклонятись Єгові.

8. а) Який погляд треба мати на людей, котрих ми навчаємо правди? б) Як проведення біблійного вивчення сприяє радості в служінні?

⁸ Наскільки серйозно Павло ставився до служіння? Він прагнув служити Єгові і щиросердим людям «як раб» (Рим. 12:11; 1 Кор. 9:19). На нас лежить обов’язок навчати інших з Божого Слова на домашніх біблійних вивченнях, зібраннях або сімейному поклонінні. Чи ми усвідомлюємо свою відповідальність перед тими, кого навчаємо? Можливо, ми вважаємо, що нам просто не під силу регулярно проводити з кимось біблійне вивчення. Звісно, щоб допомагати іншим, зазвичай необхідно викроювати час, який ми присвячуємо особистим справам. Але хіба це не узгоджується з Ісусовими словами про те, що «більше щастя — давати, а не брати»? (Дії 20:35). Коли ми навчаємо людей про дорогу до спасіння, то отримуємо ні з чим незрівнянну радість.

9, 10. а) Чи бути серйозними означає, що ми не можемо розслабитись і приємно проводити з іншими час? Поясніть. б) Завдяки чому старійшинам вдасться підбадьорювати інших і бути доступними?

⁹ Бути серйозними не означає, що ми не можемо розслабитись і приємно проводити з іншими час. Ісус подав досконалий приклад у тому, що виділяв час не тільки для навчання, але й для відпочинку і зміцнення дружніх стосунків з іншими (Луки 5:27—29; Ів. 12:1, 2). Бути серйозними також не означає, що ми завжди повинні мати суворий вигляд. Якби Ісус був надто серйозним і суворим, то люди, напевно, не тягнулися б до нього. Поряд з ним було затишно навіть дітям (Марка 10:13—16). Як нам наслідувати Ісусову зрівноваженість?

¹⁰ Ось що сказав про старійшину один брат: «Він дуже вимогливий до себе, та ніколи не очікує досконалості від інших». Чи можна те саме сказати про вас? Доречно мати реалістичні сподівання щодо інших. Скажімо, діти більш схильні слухатись, якщо батьки ставлять перед ними помірковані цілі і допомагають їм досягати їх. Так само старійшинам варто заохочувати членів збору рости духовно і давати їм практичні поради, як це робити. До того ж, коли старійшина має зрівноважений погляд на себе, йому вдасться підбадьорювати інших і бути доступним (Рим. 12:3). Одна сестра говорить: «Мені не хочеться, щоб старійшина все сприймав жартома. Але якщо він завжди серйозний, до нього не підійдеш». Інша сестра зізналася, що деякі старійшини «дуже лякають своїм виглядом, тому що мають надто серйозний характер». Старійшинам варто дбати про те, щоб ніколи не затьмарювати  радісного погляду одновірців на поклоніння Єгові, «щасливому Богові» (1 Тим. 1:11).

Прагніть обов’язків у зборі

11. Що значить «прагнути отримати обов’язки» в зборі?

¹¹ Коли Павло радив чоловікам у зборі прагнути більших обов’язків, він не мав на увазі, щоб вони задовольняли свої амбіції. Натомість Павло писав: «Якщо чоловік прагне отримати обов’язки наглядача, то бажає він доброї справи» (1 Тим. 3:1, 4). «Прагнути отримати обов’язки» — значить ще наполегливіше розвивати необхідні духовні риси, щоб служити братам. Якщо брат охрещений принаймні рік і в достатній мірі відповідає біблійним вимогам для служителів збору, що викладені в 1 Тимофія 3:8—13, його можуть рекомендувати на служителя. Зверніть увагу, що 8-й вірш конкретно каже: «Служителі збору теж повинні бути серйозними».

12, 13. Як брати молодого віку покажуть, що прагнуть обов’язків?

¹² Чи ти серйозний охрещений юнак? Тоді існує кілька можливостей показати, що ти прагнеш обов’язків. Наприклад, поліпшуйся в проповідуванні. Чи тобі подобається ходити в служіння з вісниками різного віку? Чи ти намагаєшся розпочати біблійне вивчення? Якщо ти проводиш таке вивчення згідно з порадами, які чуєш на зібраннях, то покращиш своє вміння навчати. Крім того, тобі вдасться ліпше розуміти тих, хто навчається доріг Єгови. Коли зацікавлений усвідомлює, що йому потрібно робити зміни, ти зможеш тактовно і терпеливо допомагати йому застосовувати біблійні принципи.

¹³ Ви, молоді брати, можете стати підтримкою для старших осіб у зборі, надаючи їм допомогу при кожній нагоді. Ваше прагнення обов’язків буде видно і в тому, як ви дбаєте про чистий та охайний вигляд Залу Царства. Якщо ви стараєтеся від душі допомагати всім чим можливо, ваш охочий дух свідчитиме про ваше серйозне ставлення до служіння. Подібно до Тимофія, ви навчитеся щиросердо дбати про потреби збору. (Прочитайте Филип’ян 2:19—22).

14. Як молоді брати «випробовуються, чи придатні» вони для виконання обов’язків у зборі?

¹⁴ Старійшини, завжди залучайте до праці в зборі молодих братів, які з усіх сил «втікають від бажань, властивих молоді» і хочуть впевнено йти шляхом «праведності, віри, любові та миру», а також виявляти інші добрі риси (2 Тим. 2:22). Коли їм доручають щось у зборі, вони «випробовуються, чи придатні» для виконання обов’язків, і тоді їхній «поступ... явний для всіх» (1 Тим. 3:10; 4:15).

Серйозність у зборі та сім’ї

15. Як, згідно з 1 Тимофія 5:1, 2, ми виявимо серйозність у ставленні до інших?

¹⁵ З серйозністю пов’язане належне ставлення до братів і сестер. Апостол Павло, даючи пораду Тимофієві, наголосив на потребі ставитися до інших з повагою. (Прочитайте 1 Тимофія 5:1, 2). Це дуже важливо, коли доводиться спілкуватись з особами протилежної статі.  Шанобливий погляд Йова на жінок і особливо на свою дружину вартий наслідування. Йов свідомо докладав зусиль, щоб не дивитися похітливо на інших жінок (Йова 31:1). Якщо ми серйозно поводимося з одновірцями, то не будемо фліртувати з ними чи робити щось таке, через що брат або сестра почувалися б незручно в нашому товаристві. Гідність вкрай необхідна, коли двоє людей залицяються з наміром одружитися. Серйозний християнин ніколи не гратиме з почуттями іншого (Прип. 12:22).

16. Як світ ставиться до голів сімей і яку роль відводить їм Біблія?

¹⁶ До того ж нам необхідно серйозно ставитися до відведеної нам Богом ролі в сім’ї. Світ Сатани глузує над роллю чоловіка і батька. Індустрія розваг виставляє голів сімей на посміховисько і, по суті, спонукує зневажати їх. Однак Святе Письмо наголошує на важливому обов’язку чоловіка бути «головою дружини» (Еф. 5:23; 1 Кор. 11:3).

17. Поясніть, як ваша участь у сімейному поклонінні свідчить про серйозне ставлення до своїх обов’язків.

¹⁷ Чоловік може дбати про матеріальні потреби сім’ї, але коли він не піклується про духовне навчання, то показує, що йому не вистачає розсудку й мудрості (Повт. 6:6, 7). Тому, якщо ти голова сім’ї і прагнеш більше обов’язків у зборі, то, як сказано в 1 Тимофія 3:4, повинен «добре головувати у своєму домі, мати покірних і серйозних дітей». З огляду на це запитай себе: «Чи я регулярно відводжу час на сімейне поклоніння?» Деяким сестрам доводиться благати своїх чоловіків брати духовний провід. Кожен чоловік має серйозно аналізувати свій погляд на цю відповідальність. Звичайно, для успіху справи дружині варто сприяти проведенню сімейного поклоніння і співпрацювати з чоловіком.

18. Як дітям вчитися бути серйозними?

¹⁸ Дітям теж потрібно сприймати життя серйозно (Еккл. 12:1). Немає нічого поганого в тому, щоб малі діти вчилися трудитись, виконуючи хатню роботу відповідно до свого віку і здібностей (Плач 3:27). Ще в юному віці Давид навчився бути добрим пастухом. Крім того, він став умілим музикантом і композитором, завдяки чому почав служити цареві Ізраїлю (1 Сам. 16:11, 12, 18—21). Без сумніву, юний Давид залюбки бавився і водночас набував цінних навиків, які пізніше використав на хвалу Єгові. Те, чого він навчився як пастух, допомагало йому терпеливо наглядати над ізраїльським народом. А скільки корисних навичок, які допоможуть служити Творцеві і підготуватися до майбутніх обов’язків, здобули ви, діти?

 Зберігаймо врівноважений погляд

19, 20. Який врівноважений погляд на себе і на поклоніння нам слід мати?

¹⁹ Усім нам варто зберігати врівноважений погляд на себе — не ставитися до себе дуже серйозно. Ми не хочемо стати «справедливими занадто» (Еккл. 7:16). Здорове почуття гумору допоможе нам зменшувати напруження чи то вдома, чи на роботі, чи у стосунках з одновірцями. Члени сім’ї не повинні бути надмірно критичними, щоб не знищити тихої гавані, якою має бути домівка. У зборі всім необхідно виявляти почуття гумору і тішитися спілкуванням одні з одними, розмовляючи та навчаючи підбадьорливо й позитивно (2 Кор. 13:10; Еф. 4:29).

²⁰ Ми живемо у світі, який нехтує Єговою і його законами. На противагу цьому народ Єгови серйозно ставиться до послуху і відданості йому. Як же приємно належати до такого великого товариства людей, котрі з усією серйозністю поклоняються Єгові! Тож постановімо зберігати серйозний погляд на життя і поклоніння.

Як би ви відповіли?

• Чому не слід переймати світського легковажного погляду на життя?

• Що допоможе нам бути радісними і водночас серйозними в служінні?

• Як наш погляд на обов’язки показує, серйозні ми чи ні?

• Поясніть, чому вкрай важливо з повагою ставитися до одновірців і членів сім’ї.

[Запитання для вивчення]

[Ілюстрації на сторінці 12]

Чоловік повинен дбати про матеріальні і духовні потреби сім’ї