Як знаходити радість, залишаючись неодруженими?

«ВОНИ одружились і жили довго та щасливо». Такими словами закінчується багато казок. Романтичні фільми і романи про кохання часто завершуються подібно — безмежно щасливі головні герої одружуються. Слід зазначити, що в більшості культур молодим людям нав’язують думку, що вони мусять створити сім’ю. Ось що казала Деббі, коли їй було 25 років: «Люди змушують тебе думати, що єдина мета в житті дівчини — це вийти заміж. Вони переконують тебе, що справжнє життя починається лише після шлюбу».

Духовно зрілі особи не впадають у такі крайнощі, коли йдеться про одруження. Хоча в ізраїльському народі було прийнято одружуватися, Біблія розповідає про щасливе життя неодружених чоловіків та жінок. Сьогодні деякі християни вирішують не вступати в шлюб, а багато інших залишаються самотніми, бо так складаються обставини. Незалежно від причини безшлюбності, важливо дізнатись, як християнин може вести щасливе життя, залишаючись неодруженим.

Ісус не був одружений, і це цілком зрозуміло з огляду на дане йому призначення. Він говорив своїм учням, що дехто з його послідовників «погодиться» не одружуватись (Матв. 19:10—12). Тож Ісус показав, що неодружена особа може бути щасливою, якщо розумом і серцем прийме такий спосіб життя, тобто «погодиться» з ним.

Чи Ісусова порада стосується тільки тих, хто свідомо вирішує ціле життя залишатись неодруженим для того, щоб повністю зосереджуватися на теократичних завданнях? (1 Кор. 7:34, 35). Не обов’язково. Проаналізуймо ситуацію, коли християнин хоче одружитись, але не може знайти підхожого шлюбного партнера. «Недавно один співробітник, що не є Свідком, несподівано запропонував мені руку і серце,— розповідає неодружена сестра Ане, якій за 30.— До певної міри мені було приємно, та я швидко придушила це почуття. Адже я хочу вийти заміж лише за чоловіка, який допомагатиме мені наближатись до Єгови».

Завдяки бажанню одружитися «в Господі» багато сестер, подібно до Ане, не вступають у шлюб з невіруючими * (1 Кор. 7:39; 2 Кор. 6:14). Ставлячись з повагою до Божої поради, такі сестри погоджуються не одружуватись, принаймні деякий час. Як їм при цьому залишатися щасливими?

Розвивай позитивне мислення

Чи погодиться людина з тим, що не відповідає її прагненням, чи ні, великою мірою залежить від мислення людини. Кармен, неодружена сестра, якій за 40, каже: «Я тішуся тим, що маю, і не мрію про те, чого не маю». Щоправда, іноді  ми почуваємося самотніми або розчарованими. Але коли пам’ятати, що з подібними почуттями бореться чимало братів і сестер по всьому світі, це може допомогти нам і далі служити з упевненістю. Єгова допоміг багатьом християнам бути щасливими в безшлюбному стані і долати інші труднощі (1 Пет. 5:9, 10).

Чимало наших одновірців бачать позитивні сторони безшлюбності. «Я вважаю, що секрет щастя полягає в тому, аби зуміти побачити позитивне в будь-якій ситуації і тішитися цим»,— говорить Естер, неодружена сестра, якій минуло 30. Кармен додає: «Я впевнена, що, незалежно від того, буду я одружена чи ні, Єгова ніколи не приховає від мене хорошого, якщо я ставитиму справи Царства на перше місце (Пс. 84:12). Можливо, моє життя не складається так, як я хотіла б, але я щаслива і далі буду щасливою».

Біблійні приклади безшлюбності

Їфтахова дочка не думала бути неодруженою. Але її батько дав обітницю і вона з молодих років мала служити у святині. Це несподіване призначення, безсумнівно, змінило її плани і суперечило її природним почуттям. Коли дівчина усвідомила, що не вийде заміж і не матиме сім’ї, то два місяці дуже сумувала. А втім, вона змирилася з новими обставинами й охоче служила у святині решту свого життя. Ізраїльтянки щороку приходили хвалити її за дух саможертовності (Суд. 11:36—40).

Ті, хто був скопцем за днів Ісаї, іноді почувалися засмученими через свій стан. Біблія не розповідає, чому вони стали скопцями. Вони не могли бути повноправними членами ізраїльського збору, одружуватись і мати дітей (Повт. 23:2). Все ж Єгова розумів їхні почуття і схвалював їхню щиросерду слухняність його угоді. Він сказав скопцям, що вони матимуть «пам’ятник» та «ім’я вічне» в його домі. Іншими словами, ці вірні особи будуть мати тверду надію на вічне життя під правлінням Ісуса, Месії. Єгова ніколи їх не забуде (Ісаї 56:3, 4; 56:5, Хом.).

Ситуація Єремії була зовсім іншою. Після того як Єремія отримав доручення служити пророком, Бог наказав йому не одружуватися, бо той жив у скрутні часи й отримав особливе доручення. «Не бери собі жінки,— промовив Єгова,— і хай у тебе не буде синів, ні дочок у цьому місці» (Єрем. 16:1—4). Біблія нічого не говорить про почуття Єремії стосовно цієї вказівки, але запевняє нас у тому, що він був чоловіком, який знаходив насолоду в слові Єгови (Єрем. 15:16). Згодом, коли Єремія пережив жахливу півторарічну облогу Єрусалима, він, безумовно, зрозумів, наскільки мудро було слухатися наказу Єгови залишатись неодруженим (Плач 4:4, 10).

Як збагатити своє життя

Вищезгадані біблійні персонажі були неодруженими, але вони відчули підтримку Єгови і з головою поринули в служіння. Так само в теперішні часи корисні справи можуть дуже збагатити наше життя. Біблія передрікала, що добру новину звіщатиме велика громада жінок (Пс. 68:12). Серед цієї великої кількості жінок є тисячі незаміжніх сестер. Оскільки служіння цих  християнок приносить хороший плід, багато з них мають духовних синів та дочок (Марка 10:29, 30; 1 Фес. 2:7, 8).

«Піонерське служіння робить моє життя цілеспрямованим,— пояснює Лолі, яка вже 14 років є піонеркою.— Як неодружена сестра, я веду насичене активне життя і завдяки цьому не відчуваю самотності. В кінці кожного дня я почуваюся задоволеною, бо розумію, що своїм служінням справді допомагаю людям. Це приносить мені велику радість».

Чимало сестер змогли вивчити іноземну мову і розширили своє служіння, проповідуючи людям, які розмовляють іншою мовою. «У моєму місті живуть тисячі іноземців»,— говорить згадана раніше Ане. Вона з радістю проповідує у франкомовній території. «Вивчаючи іншу мову, я можу спілкуватися з багатьма людьми. Це відкрило мені нове поле діяльності, і проповідницька праця стала для мене надзвичайно цікавою».

Неодружені особи часто мають менше обов’язків. Тому дехто використав свої обставини, щоб служити там, де є більша потреба. Ось що каже незаміжня сестра Лідіана, якій за 35 і яка служить у території, де є відчутніша потреба у вісниках: «Я твердо переконана, що, чим більше робиш у служінні Єгові, тим легше знайти близьких друзів і почуватись любимою. У мене багато хороших друзів різного походження та національностей, і така дружба дуже збагачує моє життя».

У Біблії розповідається про Пилипа, проповідника євангелія, який мав чотири неодружені дочки-пророчиці (Дії 21:8, 9). Вони, мабуть, виявляли таку ж ревність, як і їхній батько. Можливо, дочки використовували свій дар пророкувати на благо співхристиян у Кесарії (1 Кор. 14:1, 3). Сьогодні багато незаміжніх сестер теж зміцнюють інших своєю регулярною присутністю на християнських зібраннях і участю в них.

Крім того, Біблія хвалить за гостинність Лідію, ранню християнку у Филипах (Дії 16:14, 15, 40). Вона, напевно, була неодруженою чи овдовілою жінкою, яка мала щедрий дух, і завдяки цьому втішалася благотворним спілкуванням з роз’їзними наглядачами, як-от Павлом, Силою і Лукою. Виявляючи гостинність, ми можемо пожинати подібні благословення.

Як задовольняти потребу бути любимим

Попри змістовну діяльність, кожен має потребу відчувати любов і прихильність інших. Як неодруженим особам задовольняти цю потребу? По-перше, Єгова завжди готовий любити, зміцняти і слухати нас. Цар Давид іноді почувався «самітним та бідним», все ж він знав, що завжди міг просити в Єгови допомоги (Пс. 25:16; 55:23). «Мій батько та мати моя мене кинули,— та Господь прийме мене»,— писав Давид (Пс. 27:10). Бог запрошує всіх своїх служителів наближатися до нього і ставати його близькими друзями (Пс. 25:14; Як. 2:23; 4:8).

До того ж серед всесвітнього братства ми можемо знайти духовних батьків, матерів, братів і сестер, любов яких збагатить наше життя (Матв. 19:29; 1 Пет. 2:17). Чимало самотніх християн беруть приклад з Дорки, яка «робила дуже багато добрих діл та щедро давала милостиню»  (Дії 9:36, 39). Лолі каже: «Хоч би де я була, я шукаю в зборі справжніх друзів, котрі будуть любити і підтримувати мене у час пригнічення. Щоб зміцнити таку дружбу, я намагаюся виявляти любов до інших і цікавитися ними. Я служила у вісьмох зборах і завжди знаходила близьких друзів. Нерідко ними є сестри, старші або молодші за мене,— бабусі чи підлітки». У кожному зборі є особи, які потребують любові та спілкування. Наше щире зацікавлення дуже допомагає таким християнам, а також задовольняє наше власне бажання любити і бути любимими (Луки 6:38).

Бог не забуде

Біблія показує, що всі християни повинні йти на певні жертви, бо ми живемо у важкі часи (1 Кор. 7:29—31). Ті, хто залишається неодруженим, тому що вирішив слухатись Божого наказу одружуватися лише в Господі, безперечно, заслуговують особливої поваги і розуміння (Матв. 19:12). Однак ця гідна похвали жертва не означає, що вони не можуть повною мірою втішатися життям.

«Я веду щасливе життя, а це можливо завдяки моїм стосункам з Єговою і служінню йому,— розповідає Лідіана.— Я знаю як щасливих, так і нещасних одружених людей. Цей факт переконує мене в тому, що моє щастя не залежить від того, одружусь я в майбутньому чи ні». За словами Ісуса, щастя залежить переважно від давання і служіння, а це під силу всім християнам (Ів. 13:14—17; Дії 20:35).

Звісно, найбільшою підставою для радості є те, що Єгова благословлятиме нас і цінуватиме будь-які жертви, на які ми підемо заради виконання його волі. Біблія запевняє нас: «Не є Бог неправедний, щоб забути вашу працю і любов, яку виявляли ви до його імені» (Євр. 6:10).

[Примітка]

[Вставка на сторінці 25]

«Я тішуся тим, що маю, і не мрію про те, чого не маю» (Кармен)

[Ілюстрація на сторінці 26]

Лолі і Лідіана радісно служать там, де є більша потреба

[Ілюстрація на сторінці 27]

Бог заохочує всіх своїх служителів наближатися до нього