Мужність під час переслідування
Мужність під час переслідування
РОЗГНІВАНИЙ натовп поволік Гая та Аристарха, товаришів Павла, до театру в Ефесі. Там юрба дві години вигукувала: «Артеміда ефеська велика!» (Дії 19:28, 29, 34). Чи Павлові товариші витримали цей напад? І що призвело до цього?
Павло успішно проповідував в Ефесі близько трьох років. Багато ефесян перестали поклонятися ідолам (Дії 19:26; 20:31). Типовим ефеським ідолом була маленька срібна копія храму Артеміди, богині родючості, чий величний храм височів над містом. Ці ювелірні вироби носили як амулети або ставили вдома. Християни, звичайно, не купували цих ідолів (1 Івана 5:21).
Один золотар, на ім’я Дмитро, вважав, що служіння Павла загрожує дуже вигідній справі. Напівправдами і перебільшеннями він переконав ремісників у тому, що, мовляв, ніхто вже в Малій Азії не буде поклонятись Артеміді. Розгнівані золотарі почали гучно славословити Артеміду, юрба зчинила заколот, і все місто було в замішанні (Дії 19:24—29).
Тисячі людей зібралися в театрі, який міг вмістити 25 000 глядачів. Павло виразив готовність звернутися до розлюченого натовпу, але дружньо настроєні до нього начальники відмовили його від цього. Нарешті міському писарю вдалося заспокоїти людей, і Гай з Аристархом, цілі й неушкоджені, пішли (Дії 19:35—40).
У наш час Божі служителі теж можуть зіткнутися з переслідуванням і навіть з нападами розгніваної юрби. Вони часто проповідують добру новину там, де панує ідолопоклонство, розпуста і злочинність. І все ж таки вони мужньо наслідують апостола Павла, який ‘нічого корисного не минув, щоб звіщати й навчати прилюдно і в домах’ (Дії 20:20). І тому вони теж радіють, коли бачать, як ‘могуче росте та зміцняється Божеє Слово’ (Дії 19:20).
[Ілюстрація на сторінці 30]
Руїни театру в Ефесі.