Благословенні ті, хто славить Бога

«Попадають перед лицем Твоїм, Господи, та Ім’я Твоє славити будуть» (ПСАЛОМ 86:9).

1. Чому для прославлення Бога ми здатні робити більше, ніж неживі створіння?

ЄГОВА гідний того, щоб усе його твориво несло йому хвалу. Тимчасом як неживі створіння славлять його безмовно, ми, люди, маємо здатність мислити, розуміти, виявляти вдячність і поклонятися. Отже, саме до нас звернені слова псалмоспівця: «Уся земле, покликуйте Богові, виспівуйте честь Його Йменню, честь для слави Його покладіть!» (Псалом 66:1, 2).

2. Хто відгукується на наказ славити Боже ім’я і чому?

² Більшість людей відмовляється визнавати Бога і прославляти його. Однак у 235 країнах понад шість мільйонів Свідків Єгови показують, що бачать у творивах Бога його невидимі риси і що «чують» безмовне свідчення цих творив (Римлян 1:20; Псалом 19:3, 4). Крім того, завдяки вивченню Біблії вони пізнають Єгову і розвивають до нього любов. У Псалмі 86:9, 10 передрікалося: «Всі народи, яких Ти створив, поприходять і попадають перед лицем Твоїм, Господи, та Ім’я Твоє славити будуть, великий бо Ти, та чуда вчиняєш, Ти — Бог єдиний!»

3. Як члени «натовпу великого» «день і ніч... служать»?

³ Подібно в Об’явлення 7:9, 15 описується «натовп великий» Божих поклонників, які «в храмі Його день і ніч Йому служать». Це не означає, ніби Єгова буквально вимагає від своїх служителів безперервної хвали. Його поклонники утворюють всесвітню організацію, тож, коли в одних країнах настає ніч, на іншому боці земної кулі Божі служителі активно займаються свідченням. Тому можна сказати, що над тими, хто славить Єгову, сонце ніколи не заходить. Незабаром «все, що дихає» хвалитиме Єгову (Псалом 150:6). А як ми особисто можемо славити Єгову вже тепер? З якими випробуваннями можна при цьому зіткнутися?  І які благословення чекають на тих, хто прославляє Єгову? Щоб отримати відповідь, розгляньмо біблійну оповідь про ізраїльське плем’я Ґада.

Випробування за давніх часів

4. З якими випробуваннями стикалося плем’я Ґада?

⁴ Перед тим як ізраїльтяни ввійшли до Обітованої землі, члени племені Ґада попросили дозволу оселитися в місцевості на схід від Йордану, де були добрі умови для розведення худоби (Числа 32:1—5). Життя в тому краї було пов’язане із серйозними труднощами. Для племен, що жили на захід від Йордану, захистом служила долина цієї річки — природна перешкода, яка запобігала вторгненню ворогів (Ісуса Навина 3:13—17). А стосовно земель на схід від Йордану Джордж Адам Сміт у своїй книжці «Історична географія Святої землі» (англ.) говорить: «Це рівнинні землі на великому Аравійському плато, на яких майже немає перешкод. Тому за всіх часів вони зазнавали вторгнення голодних кочівників, орди яких щороку стікаються туди в пошуках пасовищ».

5. Як, згідно зі словами Якова, Ґадові нащадки мали відповідати на напади?

⁵ Як же плем’я Ґада мало жити в таких небезпечних умовах. За кілька сторіч до того їхній прабатько Яків перед своєю смертю дав таке пророцтво: «Ґад — на нього юрба нападатиме, та він нападе на їх п’яти» (Буття 49:19). На перший погляд, ці слова звучать досить песимістично. Але насправді їх слід розуміти як наказ, згідно з яким ізраїльтяни з племені Ґада мали завдавати нападникам удару у відповідь. Яків запевнив їх, що коли вони робитимуть це, то принижені вороги втікатимуть від них, а ці ізраїльтяни будуть гнатися за ними по п’ятах.

Труднощі сьогоднішніх поклонників

6, 7. Чим становище сьогоднішніх християн нагадує становище племені Ґада?

⁶ Подібно до ізраїльтян з племені Ґада, християни в наш час відчувають на собі тиск системи Сатани. При цьому ми не отримуємо якогось надприродного захисту, тому мусимо протидіяти такому тиску (Йова 1:10—12). Багатьом з нас доводиться робити це, навчаючись у школі, заробляючи на життя або виховуючи дітей. Не можна не згадати і про тиск, якого ми зазнаємо через особисті проблеми і внутрішні переживання. Дехто має ‘колючку в тілі’ у вигляді якоїсь серйозної хвороби чи фізичної вади (2 Коринтян 12:7—10). Інші страждають через почуття власної нікчемності.  Літнім християнам «злі дні» старості, можливо, не дозволяють служити Єгові настільки енергійно, як раніше (Екклезіяста 12:1).

⁷ Апостол Павло також нагадує нам, що ми мусимо вести боротьбу «проти піднебесних духів злоби» (Ефесян 6:12). Ми постійно стикаємось із впливом духу світу — духу непокори і морального зіпсуття, який поширюють Сатана та його демони (1 Коринтян 2:12; Ефесян 2:2, 3). Подібно до богобоязливого Лота, ми теж, мабуть, змучені неморальністю, якою просякнуті слова і вчинки людей, в оточенні котрих ми живемо (2 Петра 2:7). Крім того, ми зазнаємо і прямих нападів Сатани. Він веде війну проти останку помазанців, які «бережуть Божі заповіді та мають свідоцтво Ісусове» (Об’явлення 12:17). Ісусові «інші вівці» також зносять напади Сатани, стикаючись із переслідуваннями й заборонами (Івана 10:16).

Опустити руки чи боротися?

8. Як ми повинні відповідати на напади Сатани і чому?

⁸ Як нам відповідати на напади Сатани? Подібно до стародавнього племені Ґада, ми повинні бути духовно сильними і боротися відповідно до Божих вказівок. На жаль, дехто опустив руки під тиском життєвих труднощів, занехаявши свої духовні обов’язки (Матвія 13:20—22). Один Свідок так пояснив причину низької відвідуваності зібрань у його зборі: «Брати просто стомлюються. Вони живуть у постійному напруженні». Безумовно, сьогодні існує багато факторів, що стають причиною втоми. Тож хтось, можливо, починає вважати поклоніння Богові ще одним тягарем, важким обов’язком. Але чи це обґрунтований, правильний погляд?

9. Як можна отримати заспокоєння, взявши на себе Христове ярмо?

⁹ Розгляньмо, що́ Ісус сказав натовпам людей, які теж були змучені через життєві труднощі: «Прийдіть до Мене, усі струджені та обтяжені,— і Я вас заспокою». Чи Ісус мав на думці, що для заспокоєння треба обмежити свою участь у служінні Богові? Зовсім ні. Навпаки, Ісус сказав: «Візьміть на себе ярмо Моє, і навчіться від Мене, бо Я тихий і серцем покірливий,— і «знайдете спокій душам своїм». Ярмо — це дерев’яна чи металева рама, за допомогою якої людина або тварина може переміщати великий тягар. Навіщо тоді комусь добровільно брати на себе ярмо? Хіба ми не «обтяжені» й без того? Це правда, але грецький текст можна перекласти і так: «Станьте під моє ярмо зі мною». Лише подумайте, Ісус пропонує нам допомогу в тому, щоб нести ношу! Немає потреби робити це власними силами (Матвія 9:36; 11:28, 29, примітка в НС; 2 Коринтян 4:7).

10. Яку користь ми отримуємо, коли докладаємо зусиль, щоб славити Бога?

¹⁰ Беручи на себе ярмо учнівства, ми боремося проти Сатани. «Спротивляйтесь дияволові,— то й утече він від вас»,— запевняють нас слова з Якова 4:7. Не можна сказати, що це робити легко. Служіння Богові вимагає значних зусиль (Луки 13:24). Але в Псалмі 126:5 Біблія стверджує: «Хто сіє з слізьми, зі співом той жне». Без сумніву, Бог, якому ми поклоняємося, знає, як виявляти вдячність. «Тим, хто шукає Його, Він дає нагороду» і тих, хто славить його, він благословляє (Євреїв 11:6).

Прославляємо Бога, проповідуючи про Царство

11. Як польове служіння захищає нас від нападів Сатани?

¹¹ Ісус дав наказ: «Ідіть, і навчіть всі народи». Проповідницька праця — це основний спосіб, яким ми приносимо Богові «жертву хвали» (Матвія 28:19; Євреїв 13:15). Нам необхідно ‘взути ноги в готовість Євангелії миру’, оскільки це невід’ємний елемент «повної Божої зброї», котра захищає нас від нападів Сатани (Ефесян 6:11—15). Вихваляючи Бога в польовому служінні, ми отримуємо чудову можливість живити свою віру (2 Коринтян 4:13). Це допомагає нам уникати негативних думок (Филип’ян 4:8). Участь у польовому служінні дає нам нагоду для  підбадьорливого спілкування зі співпоклонниками.

12, 13. Яку користь приносить сім’ям регулярна участь у польовому служінні? Наведіть приклад.

¹² Проповідницька праця — це також можливість плідно проводити час із членами сім’ї. Звичайно, дітям до певної міри потрібні розваги й відпочинок. Проте і служіння з членами сім’ї не має бути чимось нудним. Воно буде приємнішим, якщо батьки вчитимуть дітей проповідувати ефективно. Хіба дітям не подобається робити те, що в них добре виходить? Якщо батьки будуть врівноваженими і не вимагатимуть від дітей неможливого, то допоможуть їм отримувати від служіння радість (Буття 33:13, 14).

¹³ Крім того, в сім’ї, члени якої разом вихваляють Бога, розвиваються тісні стосунки. Розгляньмо приклад одної сестри, яку покинув невіруючий чоловік, залишивши її з п’ятьома дітьми. Їй довелось влаштуватися на роботу, щоб забезпечувати дітей матеріально. Чи вона була поглинута цим настільки, що вже не думала про їхнє духовне благополуччя? Сестра пригадує: «Я старанно вивчала Біблію й біблійні публікації і намагалася застосовувати те, про що дізнавалась. Я регулярно брала дітей на зібрання і в служіння від дому до дому. Яким був результат? Усі п’ятеро моїх дітей охрестилися». Активна участь у служінні може допомогти і тобі виховувати своїх дітей «в напоминанні й остереженні Божому» (Ефесян 6:4).

14. а) Як діти можуть прославляти Бога в школі? б) Що допоможе дітям не соромитися доброї новини?

¹⁴ Діти, чи ви славите Бога, проповідуючи в школі, якщо закони у вашій країні це дозволяють? Чи, може, страх перед людиною стримує вас від цього? (Приповістей 29:25). Тринадцятирічна сестра з Пуерто-Рико пише: «Я ніколи не соромлюся проповідувати в школі, бо знаю, що це правда. На уроках я завжди підіймаю руку і розповідаю про те, чого навчилася з Біблії. Якщо я маю вільний час, то йду до бібліотеки і читаю книжку «Запитання молодих людей» *. Чи Єгова благословляє зусилля цієї дівчинки? Вона говорить: «Інколи мої однокласники ставлять мені запитання і навіть просять принести їм таку книжку». Якщо ти утримуєшся від свідчення, можливо, тобі треба переконатися за допомогою ретельного особистого вивчення, «що то є воля Божа,— добро, приємність та досконалість» (Римлян 12:2). Коли ти переконаєшся, що знаєш правду, то ніколи не будеш соромитися доброї новини (Римлян 1:16).

Відчинені двері до служіння

15, 16. Через які «двері великі» входять деякі християни і які благословення це приносить?

¹⁵ Апостол Павло написав, що перед ним відчинилися «двері великі», тобто він отримав нагоду для діяльності (1 Коринтян 16:9). Чи обставини дозволяють тобі увійти через такі двері? Наприклад, для того щоб служити сталим чи допоміжним піонером, потрібно присвячувати проповідницькій праці 70 або 50 годин щомісяця. Безумовно, співхристияни цінують піонерів за їхнє вірне служіння. Однак той факт, що піонери проводять у служінні більше часу, ніж інші, не стає для них приводом  почуватися вищими від своїх братів і сестер. Натомість вони розвивають склад розуму, який заохочував мати Ісус: «Ми — нікчемні раби, бо зробили лиш те, що повинні зробити були» (Луки 17:10).

¹⁶ Піонерське служіння вимагає самодисципліни, організованості й саможертовності. Але благословення, які воно приносить, варті цього. «Правильно орудувати Божим Словом правди — це справжнє благословення,— говорить молода піонерка на ім’я Таміка.— Служачи піонером, дуже часто користуєшся Біблією. Тепер, коли я йду від дому до дому, то можу в розмові з кожним мешканцем підібрати потрібні вірші» (2 Тимофія 2:15). Піонерка на ім’я Міка каже: «Бачити, як правда впливає на життя людей,— це теж надзвичайне благословення». Подібно і юнак на ім’я Метью розповідає про радість від того, «що бачиш, як хтось приходить до правди. Такої радості не отримаєш більше ні від чого».

17. Що допомогло одній християнці прийняти рішення стати піонером?

¹⁷ Подумай, чи можеш ти розпочати піонерське служіння. Можливо, тобі хотілось би цього, але ти вважаєш, що не впораєшся. «Я думала, що не зможу служити піонером,— зізнається молода сестра на ім’я Кеньятте.— Мені здавалося, що я до цього не здатна. Я не знала, як готувати вступи і проводити обговорення на основі Святого Письма». Проте старійшини призначили духовно зрілу сестру, щоб та співпрацювала з Кеньятте. «Працювати з нею було дуже цікаво,— згадує Кеньятте.— Завдяки цьому мені захотілося стати піонером». Отримавши підбадьорення і певну підготовку, можливо, ти теж захочеш стати піонером.

18. Які благословення можуть отримати ті, хто розпочинає місіонерське служіння?

¹⁸ Піонерське служіння може відкрити перед тобою інші можливості в християнській діяльності. Наприклад, декотрі подружні пари отримують навчання, щоб служити місіонерами за кордоном. Місіонерам доводиться пристосовуватись до нової країни, а інколи й до нової мови, культури і харчів. Але в порівнянні з благословеннями такі незручності відходять на задній  план. Мілдред, досвідчена місіонерка, яка служить у Мексиці, говорить: «Я ніколи не шкодувала, що вирішила стати місіонером. Таке бажання в мене було вже з дитинства». Яких благословень вона зазнала? «У моїй країні було важко знайти біблійне вивчення. А тут траплялося, що четверо моїх учнів в один час починали брати участь у польовому служінні!»

19, 20. Які благословення приносить багатьом християнам служіння в Бетелі, участь у міжнародних програмах будівництва, а також навчання в Школі службового вдосконалення?

¹⁹ Рясні благословення отримують також ті, хто служить у домах Бетелю — філіалах Свідків Єгови. Свен, молодий брат, який служить у Німеччині, так висловлюється про свою працю в Бетелі: «Я відчуваю, що роблю те, що має тривалу цінність. Можна було б знайти застосування своїм умінням і у світі. Але це все одно, що класти гроші в банк, який ось-ось збанкрутує». Безперечно, щоб служити добровольцем, не отримуючи платні, потрібна саможертовність. Однак Свен каже: «Повертаючись додому, знаєш, що цілий день ти працював для Єгови. І тому почуваєшся просто чудово».

²⁰ Деякі брати отримують благословення, беручи участь у міжнародних програмах будівництва філіалів в інших країнах. Одне подружжя, яке служило вже у восьми закордонних призначеннях, написало: «Тут такі чудові брати. Просто серце крається, що треба від’їжджати, і це вже восьмий раз. Наше призначення принесло нам стільки радості!» Крім того, проводиться Школа службового вдосконалення. Вона надає духовне навчання зрілим неодруженим братам. Один її випускник написав: «Мені важко виразити словами свою вдячність за таку чудову школу. Яка ще організація стала б докладати стільки зусиль, щоб когось навчати!»

21. Що очікується від кожного християнина в служінні Богові?

²¹ Без сумніву, перед нами відчинено чимало дверей, чимало можливостей для діяльності. Щоправда, більшість з нас не може служити в Бетелі чи за кордоном. Сам Ісус визнав, що християни приноситимуть «плід» у різному обсязі, залежно від обставин (Матвія 13:23). Тож від нас як християн очікується, що ми будемо робити все можливе в нашій ситуації, беручи в служінні Єгові якомога повнішу участь. Якщо ми чинимо так, то прославляємо Єгову і можемо не сумніватися, що йому це подобається. Розгляньмо приклад Етель, літньої сестри, яка живе в будинку для престарілих та інвалідів. Вона регулярно свідчить іншим мешканцям цього будинку, а також проповідує по телефону. Незважаючи на свої обмеження, вона служить Єгові всією душею (Матвія 22:37).

22. а) Як ще ми можемо нести славу Єгові? б) Який чудовий час нас чекає попереду?

²² А втім, пам’ятаймо, що проповідування — це лише один спосіб, яким ми прославляємо Єгову. Ми тішимо серце Єгови, якщо на роботі, у школі і вдома маємо зразкову поведінку і належний зовнішній вигляд (Приповістей 27:11). У Приповістей 28:20 стверджується: «Вірна людина багата на благословення». Тому у своєму служінні Богові нам потрібно ‘сіяти щедро’, знаючи, що ми пожнемо щедрі благословення (2 Коринтян 9:6). Якщо ми робитимемо це, то будемо мати привілей жити в той чудовий час, коли «все, що дихає» нестиме Єгові славу, якої він гідний (Псалом 150:6).

[Примітка]

Чи ви пригадуєте?

• Як Божий народ служить Єгові «день і ніч»?

• З яким випробуванням стикалося плем’я Ґада і чого це вчить сьогоднішніх християн?

• Як польове служіння захищає нас від нападів Сатани?

• Через які відчинені двері входять деякі християни і які благословення це їм приносить?

[Запитання для вивчення]

[Ілюстрація на сторінці 15]

Подібно до того, як Ґадові нащадки боролися проти ворогів, християни повинні боротися проти нападів Сатани.

[Ілюстрація на сторінці 17]

Ми отримуємо підбадьорення від співпраці в польовому служінні.

[Ілюстрації на сторінці 18]

Піонерське служіння може відкрити перед нами такі можливості:

1. Участь у міжнародних програмах будівництва.

2. Служіння в Бетелі.

3. Місіонерське служіння.