Егуд визволяє народ від гнобителя

ЦЕ ПРАВДИВА історія про мужність і винахідливість. Про події, що відбулися приблизно 3000 років тому. Ось як починається ця біблійна розповідь: «Ізраїлеві сини й далі чинили зло в Господніх очах, і Господь зміцнив Еґлона, царя моавського, над Ізраїлем через те, що вони робили зло в Господніх очах. І зібрав він до себе синів Аммонових та Амаликових, та й пішов і підбив Ізраїля. І вони посіли Місто Пальм. І служили Ізраїлеві сини Еґлонові, цареві моавському, вісімнадцять літ» (Суддів 3:12—14).

Територія моавітян лежала на схід від Йордану й Мертвого моря. Проте вони перейшли через річку і заволоділи територією навколо Єрихона, «пальмового міста», підкоривши собі ізраїльтян (Повторення Закону 34:3). Протягом близько двох десятиліть моавський цар Еґлон, «чоловік дуже товстий», вимагав від ізраїльтян данину, яка обтяжувала їх і принижувала їхню гідність (Суддів 3:17). Проте саме завдяки вимозі про сплату данини ізраїльтянам трапилася нагода звільнитися з-під ярма тирана.

У Біблії говориться: «Кликали Ізраїлеві сини до Господа, і Господь поставив їм рятівника,— Егуда, сина Ґерового, сина ємінеянина, чоловіка-лівшу, з безвладною правою рукою. І послали Ізраїлеві сини через нього дарунка Еґлонові, цареві моавському» (Суддів 3:15). Для передачі дарунка, тобто данини, було вибрано Егуда. Такою, очевидно, була воля Єгови. Невідомо, чи виконував він раніше такі обов’язки. Однак те, як добре Егуд підготувався до зустрічі з царем, а також обрана ним тактика показують, що він, можливо, мав певне уявлення про палац Еґлона і про те, що його там очікувало. При цьому велике значення мав факт, що він був лівшею.

Каліка чи воїн?

Висловом «лівша з безвладною правою рукою» передано вислів, який давньоєврейською мовою буквально означав «з закритою, пошкодженою чи зв’язаною правою рукою». Але чи справді Егуд був калікою з деформованою правою рукою? Подивімося, що говориться в Біблії про «сім сотень вибраних чоловік» з племені Веніямина. Ці чоловіки були лівшами. У Суддів 20:16 сказано: «Кожен той кидав каменем із пращі на волос, і не схибував». Скоріше усього вибрані вони були за свою доблесть у битвах. Деякі біблеїсти вважають, що вищенаведений вислів означає людину, яка однаково добре володіє і лівою, і правою рукою.

Плем’я Веніямина славилося своїми лівшами. У 1 Хронік 12:1, 2 говориться про чоловіків цього племені, які були «лицарями, що допомагали у війні, що були озброєні луком, що кидали правицею та  лівицею каміння та стріли з лука». Згідно з одним довідником, це вміння, можливо, виробляли, «зв’язуючи дітям праву руку (звідси вислів «зі зв’язаною правою рукою») і привчаючи їх спритно володіти лівою». Вороги ізраїльтян зазвичай були навчені битися з воїнами, які користувалися правою рукою. Тож, коли вони несподівано зустрічалися в бою з воїном-лівшею, їхня бойова підготовка виявлялася майже марною.

«Таємна справа» до царя

Перш за все Егуд приготував для себе двосічний меч, який був достатньо коротким, щоб сховати його під одягом. Він, імовірно, очікував, що його будуть обшукувати. Воїни, для котрих основною була права рука, зазвичай носили меч на лівому боці. Завдяки цьому вони могли при потребі швидко вихопити її. Оскільки Егуд був лівшею, він сховав зброю «під своїм убранням на стегні своєї правиці», де цареві охоронці, імовірно, не шукали б її. Тому «приніс він... дарунка Еґлонові, цареві моавському» безперешкодно (Суддів 3:16, 17).

Нам не повідомляються подробиці подій, що відбувалися в Еґлоновому палаці на початку. У Біблії лише сказано: «Сталося, коли він скінчив підносити того дарунка, то відпустив тих, що несли того дарунка» (Суддів 3:18). Егуд вручив цареві данину, провів людей, які несли цей дарунок, на безпечну відстань від Еґлонового палацу і, відпустивши їх, повернувся назад. Чому? Чи ці люди супроводжували Егуда, щоб захищати його? Чи їхня присутність була зумовлена певними правилами? А може, вони лише мали нести данину? Чи заради їхньої безпеки він бажав, аби вони пішли, перш ніж він почне здійснювати свій план? Хоч би якими були Егудові міркування, він відважно повернувся до палацу сам.

«Він [Егуд] вернувся від бовванів, що при Ґілґалі, та й сказав: «У мене є таємна справа до тебе, о царю!» У Біблії не пояснюється, як йому вдалося знову потрапити до Еґлона. Невже це не викликало в охоронців підозри? Чи вони вважали, що один ізраїльтянин не становить загрози для їхнього пана? Чи не склалося в них враження, що він повернувся сам, щоб зрадити своїх співвітчизників? У всякому разі, Егуд мав намір отримати царську аудієнцію, і він її отримав (Суддів 3:19).

У натхненій оповіді далі сказано: «Егуд увійшов до нього [Еґлона], а він сидить у прохолодній горниці, що була для нього самого. І сказав Егуд: «Я маю Боже слово для тебе». Егуд говорив не про словесну звістку від Бога. Він збирався застосувати свій меч. Мабуть, сподіваючись почути яку-небудь звістку від свого бога Кемоша, цар «устав із стільця». З блискавичною швидкістю Егуд витягнув свою зброю та встромив її Еґлону в живіт. Очевидно, його меч не мав перехрестя. Тому «ввійшла також ручка за вістрям, а сало закрило за вістрям... І ввійшло вістря до міжкроччя [«і почав виходити кал», НС]», можливо, через рану або ж внаслідок мимовільного випорожнення Еґлонового кишечнику (Суддів 3:20—22).

Непомітна втеча

Не витрачаючи часу на те, щоб витягнути меч назад, «вийшов Егуд до сіней, і зачинив за собою двері тієї горниці, та й замкнув. І він вийшов. А царські раби ввійшли та й побачили, аж ось двері горниці замкнені. І вони сказали: «Певне він для потреби своєї в прохолодному покої» (Суддів 3:23, 24).

Що це були за «сіни», через які вийшов Егуд? «Точне значення [цього давньоєврейського слова] невідоме,— говориться в одному довіднику,— але дехто пропонує такі варіанти, як «колонада», «вестибюль».  Чи Егуд зачинив двері зсередини і потім скористався іншим виходом? Чи він зачинив двері ззовні ключем, який знайшов у вбитого царя, а потім спокійно, наче й не було нічого, пройшов повз сторожу? У Святому Письмі про це не повідомляється. Проте хоч би як діяв Егуд, Еґлонові слуги спохватилися не відразу. Побачивши, що двері зачинені, вони подумали, що цар «для потреби своєї в прохолодному покої».

Поки цареві слуги зволікали, Егуду вдалося втекти. Після цього він скликав своїх співвітчизників і промовив: «Біжіть за мною, бо Господь дав у вашу руку ваших моавських ворогів!» Захопивши стратегічні місця переходу через Йордан, Егудові люди відрізали шлях, яким моавітяни, що залишилися без керівника, могли б утекти на свою рідну землю. Отже, «побили вони [ізраїльтяни] Моава того часу,— близько десяти тисяч чоловік,— кожного кремезного й кожного сильного чоловіка, і ніхто не втік. І був того дня приборканий Моав під Ізраїлеву руку, а Край мав мир вісімдесят літ» (Суддів 3:25—30).

Уроки для нас

Події, котрі сталися за днів Егуда, вчать нас, що вчинки, які є поганими з погляду Єгови, доводять до плачевних наслідків. Проте Єгова допомагає тим, хто, розкаявшись, звертається до нього.

Егудові вдалося здійснити свій план не завдяки його власній кмітливості й не через недолугість його ворогів. Сповнення Божих намірів у жодному разі не залежить від людини. Запорукою Егудового успіху було те, що він мав підтримку Бога, оскільки діяв відповідно до непорушної Божої волі, яка полягала у визволенні його народу. Єгова «поставив» ізраїльтянам Егуда, «а коли Господь ставив їм суддів, то Господь був із суддею» (Суддів 2:18; 3:15).