Що таке вірність і відданість?

ЄВРЕЙСЬКІ хасиди з II сторіччя до  н. е. вважали себе достоту вірними й відданими. Їхня назва походить від єврейського слова хасı́д, що означає «вірний і відданий». Це слово походить від іменника хе́сед, який у Бібліях зазвичай перекладають виразами «сердечна доброзичливість», «вірна й віддана любов», «доброзичливість», «доброта» й «милосердя». За «Теологічним словником Старого Завіту» (англ.), хе́сед «є рисою активною, соціальною та тривкою і зумовлює не тільки склад розуму людини, але й дію, яка є результатом такого складу розуму. Це дія, яка зберігає і підтримує життя. Це посередництво заради когось, хто потерпає від нещастя або лиха. Це вияв дружби».

У багатьох мовах жодне слово не може передати повне значення цього єврейського слова, яке використовується в Біблії. Хоч би як там було, вірність і відданість у біблійному розумінні — це щось більше, ніж вірність зобов’язанням. Сюди входить поняття про сердечну відданість, пов’язану з конкретними діями на благо інших. Щоб зрозуміти справжнє значення вірності й відданості, розгляньте, як Єгова виявляв її у стосунках з Авраамом, Мойсеєм, Давидом, ізраїльським народом та людством у цілому.

Єгова виявляв вірність і відданість

Своєму другу Аврааму Єгова сказав: «Я тобі щит» (Буття 15:1; Ісаї 41:8). Це не були просто слова. Єгова захистив і визволив Авраама та його домочадців від фараона й Авімелеха. Допоміг Аврааму врятувати Лота від чотирьох царів-союзників. Відновив дітородні функції 100-річного Авраама і 90-річної Сарри, щоб через них могло прийти обіцяне Насіння. Регулярно спілкувався з Авраамом через видіння, сни та ангелів. Бог виявляв вірність і відданість Аврааму за його життя й багато років після його смерті: століттями Єгова сповняв свою обітницю Авраамовим нащадкам, ізраїльтянам, незважаючи на їхню свавільність. Стосунки Єгови з Авраамом стали зразком справжньої вірності й відданості, перетвореної в любов на ділі. (Буття, розділи 12—​25).

Біблія повідомляє, що «говорив Господь до Мойсея лице в лице, як говорить хто до друга свого» (Вихід 33:11). Жоден пророк до Ісуса Христа не мав таких близьких стосунків з Єговою, як Мойсей. А як Єгова виявляв вірність і відданість Мойсею?

Будучи сильним та повним енергії чоловіком, сорокарічний Мойсей самовпевнено взявся визволяти свій народ. Але на це ще не прийшов час. Йому довелося рятувати своє життя  втечею. Він аж 40 років пас овець у Мідіянській землі (Дії 7:23—30, Хом.). Проте Єгова не залишив його. Коли прийшов час, він повернув Мойсея назад у Єгипет, щоб той вивів звідти ізраїльтян.

У такий же спосіб Єгова виявив вірність і відданість Давидові, знаному другому царю Ізраїлю. Коли Давид був ще юнаком, Єгова сказав пророку Самуїлу: «Устань, помаж його,— бо це він!» Відтоді Єгова вірно й віддано охороняв Давида та керував ним, тимчасом як той набував зрілості, щоб у майбутньому стати царем усього Ізраїлю. Єгова рятував його «з лапи лева та з лапи ведмедя», а також від руки филистимського велетня Ґоліята. Він давав Давидові перемогу за перемогою над ворогами Ізраїлю. Бог також врятував Давида від списа заздрісного й ненависного Саула (1 Самуїла 16:12; 17:37; 18:11; 19:10).

Звичайно, Давид не був досконалою людиною. Він навіть скоїв тяжкий гріх. Єгова не покинув Давида, а виявив цьому глибоко розкаяному чоловікові вірну й віддану любов. Усе життя Давида Єгова неодноразово охороняв та підтримував його. Бог вступався за бідаря. Який же вияв сердечної доброзичливості! (2 Самуїла 11:1—12:25; 24:1—17).

Коли ввесь ізраїльський народ погодився на умови Мойсеєвого Закону-угоди біля гори Сінай, він вступив в особливі урочисті взаємини з Єговою (Вихід 19:3—8). Отже, Ізраїль вступив у подружні стосунки з Єговою. Ізраїльському народу було сказано: «Господь був покликав тебе, як... жінку», котрій Єгова сповістив: «Вічною милістю змилуюся над тобою» (Ісаї 54:6, 8). Як Єгова виявляв вірність і відданість у цих особливих стосунках?

Єгова перший почав дбати про потреби ізраїльтян та зміцнювати з ними узи. Він визволив їх з Єгипту, організував як народ і привів до «Краю, що тече молоком та медом» (Вихід 3:8). Він регулярно й повсякчас давав духовні настанови через священиків, левитів та багатьох пророків і посланців (2 Хронік 17:7—9; Неемії 8:7—9; Єремії 7:25). Коли ізраїльтяни починали служити іншим богам, Єгова картав їх, а коли вони каялись, прощав. Слід визнати, що ізраїльський народ був норовливою «дружиною». Але Єгова не відкинув її зопалу. Через свої обітниці Аврааму Бог вірно й віддано утримував зв’язок з ізраїльтянами, аж поки не сповнились його наміри щодо них (Повторення Закону 7:7—9). Який же бездоганний приклад для сучасних подружніх пар!

Єгова також виявляє вірність і відданість людству в цілому, бо задовольняє основні життєві потреби як праведних, так і неправедних людей (Матвія 5:45; Дії 17:25). Окрім того, він дав викупну жертву через свого Сина, щоб усі люди могли визволитися з неволі гріха й смерті, а також мати славетну перспективу жити вічно досконалим життям у Раю (Матвія 20:28; Івана 3:16). Викуп став  найвеличнішим заходом для збереження та підтримки життя. Він став неабияким «посередництвом заради когось, хто потерпає від нещастя або лиха».

Доведіть свою вірність і відданість добрими вчинками

Як синонім сердечної доброзичливості, вірність і відданість також передає думку про глибоке почуття взаємності. Якщо вам виявляють сердечну доброзичливість, від вас можуть сподіватися того самого. За вірність і відданість відплачується тим же. Те, що Давид усвідомлював суть слова хе́сед, зрозуміло з його твердження: «Вклоняюсь до храму святого Твого, і славлю Імення Твоє». За що? «За Твоє милосердя й за правду Твою» (Псалом 138:2). Оскільки Давид спізнав сердечну доброзичливість Єгови, він, очевидно, відчув спонуку поклонятися Богу та його вихваляти. Отже, роздумуючи про те, як Єгова виявляє нам сердечну доброзичливість, чи ми не відчуваємо спонуку відповідати взаємністю? Наприклад, якщо хтось стягає докір на ім’я Єгови, чи турбота про Його репутацію не спонукує вас стати на захист?

Саме це сталося одному відносно молодому в правді християнинові та його дружині під час похорон їхнього родича, який загинув у мотоциклетній аварії. Це був світський похорон, і присутнім дозволили щось сказати про покійного. Один промовець почав звинувачувати Бога за передчасну смерть цього молодого чоловіка, кажучи: «Бог вирішив забрати його на небо». Наш християнський брат не міг промовчати. Хоча в нього не було ні Біблії, ні нотаток, він таки вирішив виступити. «Чи ви думаєте, що милосердному, співчутливому Всемогутньому Богові подобається все це?» — запитав він. Відтак цей брат виголосив експромтом десятихвилинну промову, цитуючи напам’ять біблійні вірші та пояснюючи, чому ми помираємо. Він також розповів про те, що́ Бог зробив для порятунку людства від смерті та про дивовижну надію воскресіння до вічного життя на райській землі. Понад 100 присутніх зняли бурю довготривалих оплесків. Цей брат пригадує: «Я відчув небувалу внутрішню радість і подякував Єгові за те, що він навчив мене своєї мудрості й дав можливість стати на захист його святого імені».

У вірність і відданість Єгові входить вірність і відданість його Слову, Біблії. Чому? Тому що на сторінках Біблії Єгова навчає нас жити. Записані в ній закони й принципи — це найліпші й найкорисніші вказівки для життя (Ісаї 48:17). Не дозвольте тиску з боку інших або своїм слабкощам відвернути вас від законів Єгови. Залишайтеся вірними й відданими Божому Слову.

У вірність і відданість Богові також входить вірність і відданість його організації. Це обов’язково, бо впродовж років відбувалися виправлення та поправки в нашому розумінні деяких вı́ршів. Ніхто не має такої духовної поживи, як ми (Матвія 24:45—47). Безперечно, Єгова є близько своєї сучасної організації. А чи тримаємося її ми? Її тримався А. Х. Макміллан. Незадовго до смерті він сказав: «Я бачив скромний початок організації Єгови, коли двадцятитрирічним юнаком у вересні 1900 року присвятився Богові, бачив, як вона розрослася у всесвітнє суспільство щасливих людей, котрі ревно звіщають Його істини... Моє земне служіння Богу наближається до кінця, але я дедалі більше переконуюся, що Єгова керує своїм людом і своєчасно дає йому саме те, чого той потребує». Майже шістдесят шість років брат Макміллан вірно й віддано служив Богові аж до самої смерті 26 серпня 1966 року. Він залишив чудовий приклад вірності й відданості Божій видимій організації.

Чи ми будемо також вірними й відданими одне одному? Чи ми залишатимемося вірними й відданими своїм братам  і сестрам, коли нам загрожуватиме жорстоке переслідування? Під час Другої світової війни наші брати в Нідерландах дали гарний приклад вірності й відданості. Клааса де Врієса, старійшину зі збору Гронінген, жорстоко й безжалісно допитували працівники нацистського гестапо. Вони вкинули його до одноосібної камери на 12 днів, даючи тільки хліб і воду, а потім знову піддали допитам. На нього скерували дуло пістолета і, загрожуючи смертю, дали дві хвилини на роздуми, щоб видати місцеперебування відповідальних братів, а також іншу важливу інформацію. Єдине, що вони могли витиснути з Клааса, було: «Більше від мене ви нічого не почуєте... Я не стану зрадником». Три рази йому погрожували пістолетом. Зрештою гестапо припинило допити і Клааса кинули в іншу в’язницю. Він ніколи не став зрадником.

Чи ми виявляємо вірність і відданість своєму найближчому родичу — шлюбному партнеру? Чи ми вірні й віддані своїм шлюбним обітницям, так само як Єгова був вірний своїй угоді з ізраїльським народом? Ми не тільки повинні бути непохитно вірними, але й активно розвивати близькі стосунки зі своїм партнером. Виявляйте ініціативу у зміцненні свого подружжя. Проводьте разом час, відверто й щиро розмовляйте, підтримуйте, зміцняйте й вислуховуйте одне одного, смійтеся, плачте й грайте разом, співпрацюйте у досягненні спільних цілей, догоджайте одне одному та будьте друзями. Виявляйте особливу обережність, щоб не розвинути романтичні почуття до інших. І, хоча знайомитися, а навіть зав’язувати близьку дружбу з тими, хто не є вашим партнером,— правильно і доречно, романтичні почуття треба скеровувати тільки до своєї дружини або чоловіка. Нікому не дозвольте стати між вами (Приповістей 5:15—20).

Залишайтеся вірними й відданими своїм співпоклонникам і членам родини. Не забувайте цих людей, навіть коли минає багато років. Утримуйте з ними контакт, пишіть, телефонуйте та відвідуйте їх. Хоч би куди вас повів життєвий шлях, постарайтесь не розчарувати своїх друзів. Нехай вони з радістю говорять, що знають вас і є близькі вам. Вірність і відданість до них допомагатиме вам правильно поводитись і підбадьорюватиме вас (Естер 4:6—16).

У справжню вірність і відданість входять рішучі дії задля збереження цінних взаємин. Від усіх сил намагайтеся віддячуватися Єгові за його сердечну доброзичливість. Наслідуйте вірність і відданість Єгови у своїх стосунках з членами християнського збору, шлюбним партнером, родиною та друзями. Вірно й віддано звіщайте своїм ближнім чесноти Єгови. Псалмоспівець належно про це сказав: «Про милості Господа буду співати повіки, я буду звіщати устами своїми про вірність Твою з роду в рід!» (Псалом 89:2). Чи ж нас не приваблює такий Бог? Авжеж, «Його милість навіки» (Псалом 100:5).

[Ілюстрація на сторінці 23]

А. Х. Макміллан.