Як ваше життя може набути глибшого змісту

В ОДНІЙ стародавній приповісті говориться: «Не мордуйся, щоб мати багатство,— відступися від думки своєї про це,— свої очі ти звернеш на нього,— й нема вже його: бо конче змайструє воно собі крила, і полетить, мов орел той, до неба» (Приповістей 23:4, 5). Інакше кажучи, не варто виснажувати себе, аби збагатитися, бо в один прекрасний день багатство може полетіти геть, немов на орлиних крилах.

Як показує Біблія, матеріальний достаток може швидко зникнути. Вистачить якогось стихійного лиха, економічної кризи чи іншого непередбаченого випадку — і багатства вже нема. Крім того, часто навіть ті, хто досягає стану матеріальної забезпеченості, зрештою розчаровуються в цьому. Розгляньте приклад Джона, котрий заробляв гроші, розважаючи політиків, зірок спорту та інших представників вищого світу.

Джон розповідає: «Я повністю віддався роботі, був багатий, жив у розкішних готелях, а деколи навіть літав на роботу на власному літаку. Спочатку мені все це подобалось, але згодом набридло. Люди, котрим я намагався догоджати, видавалися дуже поверховими. Моє життя було беззмістовним».

Як переконався Джон, життя, позбавлене духовних цінностей, не приносить задоволення. Ісус Христос у відомій Нагірній проповіді показав, як можна досягти тривалого щастя. Він сказав: «Щасливі ті, що усвідомлюють свої духовні потреби, бо їм належить царство небесне» (Матвія 5:3, НС). Тож зрозуміло, що варто ставити духовне на перше місце в житті. Проте глибшого змісту наше життя зможе набути завдяки ще й іншим чинникам.

Справжня вартість сім’ї та друзів

Чи ви могли б насолоджуватись життям, якби не мали жодних контактів із сім’єю та близькими друзями? Очевидно, ні. Творець заклав у нас потребу любити й бути любимими. Зокрема тому Ісус наголошував на важливості ‘любити ближнього, як самого себе’ (Матвія 22:39). Сім’я — це дар від Бога, і цей устрій створює ідеальні  умови для того, щоб виявляти безкорисливу любов (Ефесян 3:14, 15).

Але як завдяки сім’ї життя може набути глибшого змісту? Можна сказати, що згуртована сім’я — це щось на зразок чудового саду, який дає затишний сховок від стресів повсякденного життя. У сімейному колі можна також знайти відсвіжні товариські стосунки й тепло, яке допомагає подолати почуття самотності. Звичайно, родина не стає такою тихою гаванню автоматично. Проте якщо ми скріпляємо сімейні узи, наша прив’язаність одне до одного росте й життя стає багатшим. Той час та увагу, які ми приділяємо на те, щоб виявляти любов і повагу подружньому партнеру, можна прирівняти до щоденних вкладів, котрі обов’язково принесуть великі дивіденди (Ефесян 5:33).

Якщо у нас є діти, то необхідно намагатися створити в сім’ї відповідні умови для їхнього виховання. Звичайно, знаходити для них час, підтримувати вільний обмін думками та давати їм духовні настанови може бути нелегко. Але час і зусилля, присвячені дітям, приносять велике задоволення. Добрі батьки вважають своїх дітей благословенням, спадщиною від Бога, про яку треба належно дбати (Псалом 127:3).

Почуття задоволення та змістовності життя додають також добрі друзі (Приповістей 27:9). Ми знайдемо багато друзів, якщо будемо людяними та співчутливими (1 Петра 3:8). Коли ми спіткнемося, справжні друзі завжди допоможуть встати (Екклезіяста 4:9, 10). Такий «правдивий друг... в недолі... робиться братом» (Приповістей 17:17).

Яке ж глибоке задоволення дає справжня дружба! Коли поряд є друг, тоді захід сонця стає ще захопливішим, обід ще смачнішим, а музика ще приємнішою. А втім, згуртована сім’я й надійні друзі — це лише два чинники, які роблять наше життя змістовнішим. А що ще передбачив Бог, аби наше життя набуло глибшого змісту?

Задоволення наших духовних потреб

Як уже зазначалось, Ісус Христос пов’язував щастя з усвідомленням духовних потреб. Ми були створені зі здатністю сприймати і духовні цінності, і моральні. Тому Біблія вживає такі вислови, як «духовна людина» та «захована людина серця» (1 Коринтян 2:15; 1 Петра 3:3, 4).

Згідно з працею В. Е. Вайна «Тлумачний словник слів Нового Завіту» (англ.), символічне серце представляє «всю розумову та моральну сферу людської діяльності — діяльності, пов’язаної як з мисленням, так і з почуттями». Пояснюючи це визначення, Вайн додає: «Інакше кажучи, серце є образним осередком внутрішнього світу людини». У тій же праці зазначається, що «серце, сховане глибоко в нас, містить у собі ‘потаємну людину’... справжню людину».

Але як ми можемо задовольняти потреби «духовної людини» та «потаємної людини», тобто «захованої людини серця»? Важливим кроком у цьому є визнання істини, висловленої під натхненням псалмоспівцем: «Знайте, що Господь — Бог Він, Він нас учинив, і Його ми,— Його ми народ та отара Його пасовиська» (Псалом 100:3). Визнання цього факту приводить нас до логічного висновку, що ми підзвітні Богові. Якщо ми бажаємо належати до ‘його народу та отари Його пасовиська’, то мусимо діяти згідно з Його Словом, Біблією.

Чи це погано? Ні, бо усвідомлення того, що Богу не байдужа наша поведінка, додає сенсу нашому життю, заохочує бути ліпшими людьми, а це, звичайно ж,— достойна ціль. «Блажен муж, що боїться Господа, що заповіді Його любить»,— говориться в Псалмі 112:1. Завдяки благоговійному страху перед Богом та щирій слухняності його заповідям наше життя може набути ще глибшого змісту.

Чому нам приносить задоволення слухняність Богу? Тому що у нас є совість — дар, який Бог дав кожній людині. Совість — це свого роду моральний індикатор: коли ми щось робимо чи збираємось зробити, вона або схвалює, або осуджує це. Кожен з нас добре знає, що таке докори сумління (Римлян 2:15). Але совість може нас також винагороджувати. Якщо, керуючись безкорисливістю, ми робимо щось для Бога чи ближніх, то  відчуваємо задоволення. Ми переконуємося, що «блаженніше давати, ніж брати» (Дії 20:35). І для цього є одна вагома підстава.

Творець сформував нас так, що нам не байдужі почуття та потреби ближніх. Коли ми допомагаємо іншим, наші серця також сповнюються радістю. Крім того, Біблія запевняє, що коли ми робимо щось для тих, хто в потребі, Бог вважає це добрим учинком, зробленим особисто для нього (Приповістей 19:17).

Отже, ми побачили: якщо приділяти увагу духовним потребам, результатом буде почуття внутрішнього задоволення. Але чи може це принести нам також практичну користь? На думку Реймонда, бізнесмена з Близького Сходу,— може. Він говорить: «Моєю єдиною метою були гроші. Але з того часу, як я прийняв серцем істину, що Бог існує і що в Біблії розповідається про його наміри, я став іншою людиною. Тепер здобування грошей посідає в моєму житті другорядне місце. Завдяки тому, що я намагаюся догоджати Богові, я зміг уникнути руїнницького почуття ненависті. Хоча мій батько загинув під час одного конфлікту, я не маю жодного наміру мститися винуватцям».

Як усвідомив Реймонд, належне заспокоєння потреб «духовної людини» може загоїти глибокі емоційні рани. Проте якщо ми не зможемо долати повсякденних проблем, то не зможемо повною мірою тішитися життям.

Ми можемо отримати «мир Божий»

У цьому шаленому світі рідко коли день проходить без проблем. Постійно стаються нещасні випадки, руйнуються плани, люди не справджують наших сподівань. Такі неприємності нерідко позбавляють нас радості. Однак, згідно з біблійною обітницею, ті, хто служить Богу Єгові, матимуть почуття внутрішнього задоволення — «мир Божий». Як можна отримати такий мир?

Апостол Павло писав: «Ні про що не турбуйтесь, а в усьому нехай виявляються Богові ваші бажання молитвою й проханням з подякою. І мир Божий, що вищий від усякого розуму, хай береже серця ваші та ваші думки у Христі Ісусі» (Филип’ян 4:6, 7). Тож замість того, щоб самотужки носити на плечах свої проблеми, необхідно палко молитись до Бога, кладучи на нього свої щоденні тягарі (Псалом 55:23). У міру того як ми будемо духовно рости й вчитися розпізнавати Божу допомогу в своєму житті, наша віра в те, що Єгова через свого Сина, Ісуса Христа, відповідає на такі благання, ставатиме дедалі міцнішою (Івана 14:6, 14; 2 Солунян 1:3).

Коли ми розвинемо в собі таке довір’я до Єгови — Бога, котрий ‘молитви вислуховує’, нам буде легше справлятися з різними випробуваннями, як-от затяжною хворобою, старістю чи смертю когось із близьких (Псалом 65:3). А втім, щоб провадити по-справжньому змістовне життя, ми повинні брати до уваги ще й майбутнє.

Радійте надії на майбутнє

Біблія передрікає існування «неба нового й нової землі», тобто праведного, дбайливого небесного уряду, який правитиме над слухняним людством (2 Петра 3:13). У тому обіцяному Богом новому світі війни й несправедливість поступляться місцем миру й справедливості. І це не просто якесь скороминуще бажання; ми впевнені, що так буде, і ця впевненість з кожним днем стає дедалі міцнішою. Це справжня добра новина, яка, поза  всяким сумнівом, служить вагомою підставою для радості (Римлян 12:12; Тита 1:2).

Згаданий на початку статті Джон вважає, що тепер його життя має по-справжньому глибокий зміст. «Хоча я ніколи не був дуже релігійним,— розповідає він,— проте завжди вірив у Бога. Але моя віра залишалася мертвою, поки до мене не прийшли двоє Свідків Єгови. Я буквально закидав їх питаннями, такими, як «Для чого ми тут? Куди ми йдемо?». Те, що вони показали в Біблії, повністю відповіло на мої запитання, і тоді я вперше, скільки живу, відчув, що життя має сенс. Але це був тільки початок. Я розвинув жагу до правди і в результаті повністю змінив свої цінності. Хоча матеріального багатства я вже більше й не маю, проте в духовному плані почуваюся справжнім мільйонером».

Можливо, у вас, подібно як у Джона, здатність сприймати духовне впродовж багатьох років немовби дрімала. Але якщо ви ‘набуватимете серце мудре’, то зможете її збудити (Псалом 90:12). Виявляючи рішучість та докладаючи зусиль, ви зможете відчути справжню радість, мир і мати правдиву надію (Римлян 15:13). Немає жодного сумніву: ваше життя може набути глибшого змісту.

[Ілюстрація на сторінці 6]

Завдяки молитві ми можемо отримати «мир Божий».

[Ілюстрації на сторінці 7]

Чи ви знаєте, що може зробити сімейне життя ще приємнішим?