Нам потрібна організація Єгови

ЧИ ВИ колись чули, як хтось говорив: «Я вірю в Бога, але не визнаю жодної релігійної організації»? Подібні погляди часто висловлюють особи, які колись були сповненими ентузіазму парафіянами, але зневірились через неспроможність своєї релігії задовольнити їхні духовні потреби. Незважаючи на розчарування в релігійних організаціях у цілому, багато людей заявляють, що вони все-таки хочуть поклонятися Богові. Проте вони думають, що ліпше поклонятися йому по-своєму, ніж поклонятися в церкві або належати до якоїсь організації.

А що говорить про це Біблія? Чи Бог хоче, щоб християни належали до певної організації?

Ранні християни мали пожиток з організованості

У П’ятидесятницю 33 року н. е. Єгова вилив свій святий дух не на декількох усамітнених віруючих, але на групу чоловіків і жінок, яка зібралася «в одному місці», тобто в горішній кімнаті одного з будинків міста Єрусалима (Дії 2:1, Дерк.). У той час був заснований християнський збір, який став міжнародною організацією. Для тих ранніх учнів це було справжнім благословенням. Чому? Передусім тому, що вони отримали важливе завдання — проповідувати добру новину про Боже Царство «по цілому світові» (Матвія 24:14). У зборі новонавернені могли вчитися від досвідчених співвіруючих виконувати цю проповідницьку працю.

Невдовзі звістка про Царство поширилася далеко за межі мурів Єрусалима. У період між 62 і 64 роками н. е. апостол Петро написав своє перше послання до християн, «розсіяних у Понті, Галатії, Кападокії, Асії і Віфінії», на території сучасної Туреччини (1 Петра 1:1, Дерк.). Віруючі також були в Палестині, Лівані, Сирії, на Кіпрі, Криті, в Греції та Італії. Коли Павло писав до колосян у 60—61 роках  н. е., добра новина вже була «проповідана всьому створінню під небом» (Колосян 1:23).

Ще одним пожитком від перебування християн в організації було те, що вони могли підбадьорювати одні одних. У зборі християни могли чути захопливі промови, вивчати разом Святі Писання, розповідати випадки, завдяки яким зміцнялась віра, і молитися із співвіруючими (1 Коринтян, 14-й розділ). І зрілі чоловіки могли «пасти стадо Боже» (1 Петра 5:2).

 Будучи членами збору, християни також пізнавали одні одних і розвивали любов між собою. Замість вважати спілкування зі збором обтяжливим, ранні християни збудовувалися й зміцнялися завдяки ньому (Дії 2:42; 14:27; 1 Коринтян 14:26; Колосян 4:15, 16).

Ще одна підстава доконечності об’єднаного всесвітнього збору, тобто організації,— це сприяння єдності. Християни навчалися «говорити одне» (1 Коринтян 1:10, Дерк.). Це було вкрай необхідним. Члени збору мали різну освіту й походили з різних кіл суспільства. Вони розмовляли різними мовами та явно відрізнялися особливостями характеру (Дії 2:1—11). Інколи виникали справжні розбіжності в поглядах. Проте християнам допомагали розв’язувати такі питання в самому ж зборі (Дії 15:1, 2; Филип’ян 4:2, 3).

Серйозні питання, які не могли розв’язати місцеві старійшини, подавалися на розгляд таких зрілих роз’їзних наглядачів, як Павло. Важливі доктринальні питання скеровувалися до центрального керівного органу в Єрусалимі. Спочатку керівний орган складався з апостолів Ісуса Христа, але пізніше в цей орган також ввійшли старші чоловіки зі збору в Єрусалимі. Кожен збір визнавав повноваження, які отримав від Бога цей орган і його представники,— організовувати служіння, призначати чоловіків на службові позиції й вирішувати доктринальні питання. Коли керівний орган вирішував якесь питання, збори приймали цю постанову й «раділи з потішення того» (Дії 15:1, 2, 28, 30, 31).

Безсумнівно, в першому сторіччі Єгова послуговувався організацією. А що можна сказати про наш час?

Сьогодні нам потрібна організація

Свідки Єгови сьогодні, так само як і їхні попередники з першого сторіччя, серйозно ставляться до завдання проповідувати добру новину про Царство. Один із способів виконувати цю працю є розповсюдження Біблії та посібників для біблійного вивчення, а для цього потрібна організація.

Існує необхідність ретельно підготовляти християнські публікації, перевіряти їхню точність, друкувати, а потім відсилати до зборів. Зі свого боку кожен християнин має добровільно пропонувати літературу тим, хто хоче її читати. Завдяки цьому звістка про Царство доходить до мільйонів людей. Вісники доброї новини намагаються упорядковано проповідувати, аби, надто інтенсивно опрацьовуючи одну частину своєї території, не забувати про іншу. Усе це вимагає організації.

Біблію та біблійну літературу потрібно перекладати, оскільки «не дивиться Бог на обличчя» (Дії 10:34). Зараз цей журнал доступний 132 мовами, а супровідний «Пробудись!» — 83. Для цього по цілому світі є потреба в добре організованих перекладацьких колективах.

Відвідуючи християнські зібрання й конгреси, члени зборів отримують підбадьорення. Під час цих зустрічей вони чують заохотливі біблійні промови, спільно вивчають Святе Письмо, розповідають підбадьорливі випадки й моляться із співвіруючими. Так само як їхні брати в першому сторіччі, вони зміцнюються вірою завдяки візитам роз’їзних наглядачів. Отже, християни сьогодні — це «отара одна» під «Одним Пастирем» (Івана 10:16).

Звичайно, Свідки Єгови такі ж недосконалі люди, як і їхні ранні попередники. Але вони співпрацюють в єдності. Внаслідок цього праця проповідування про Царство виконується по цілій землі (Дії 15:36—40; Ефесян 4:13).

[Ілюстрація на сторінці 31]

Християни сьогодні — це «отара одна» під «Одним Пастирем».