Молоді люди запитують

Як пережити смерть тата чи мами?

«Коли померла мама, я почувалася цілком спустошеною та безпорадною, адже вона об’єднувала всю нашу сім’ю» (Каріна) *.

МАБУТЬ, ніщо в житті не завдає такого сильного болю, як смерть мами чи тата. По-перше, дуже важко пережити втрату близької людини. А по-друге, багатьох лякає майбутнє, яке, ймовірно, буде зовсім інакшим, ніж вони сподівалися.

Ти, напевно, не раз уявляв, як батьки радітимуть, коли ти закінчиш школу чи здобудеш професію, або як вони вітатимуть тебе у день твого весілля. Тепер усі ці сподівання розвіялися, і ти почуваєшся розчарованим, пригніченим чи навіть злим. Як справитися з бурею почуттів, які навалились через смерть когось з батьків?

Чи така реакція нормальна?

Звістка про смерть мами чи тата викликає досі невідомі тобі почуття. Коли Богдану було лише 13 років, його батько помер від інфаркту. Богдан пригадує: «Почувши про смерть батька, ми цілий вечір плакали і обіймали одне одного». У десятирічному віці Наталя втратила батька, який хворів на рак. Вона говорить: «Тоді я не мала жодних емоцій, всередині була тільки порожнеча».

Смерть близьких впливає на людей по-різному. Недарма у Біблії сказано, що має «кожен біду свою і горе своє» (2 Хронік 6:29, Філ.). Тому виділи час і подумай, як смерть мами чи тата вплинула на тебе. Опиши нижче: 1) як ти почувався, дізнавшись про цю страшну звістку; 2) як ти почуваєшся тепер *.

1) ․․․․․

2) ․․․․․

 Можливо, після цих роздумів ти побачив, що твої почуття до певної міри втихомирилися. І така реакція є нормальною. Це не означає, що ти вже забув померлого тата чи маму. Тобі, може, не стає легше, а, навпаки, з’являються ще більш болісні почуття. Іноді сум і жаль, наче хвилі, то несподівано накочуються, то відступають. Це також нормально, навіть через роки після гіркої втрати. Тож як давати собі раду з такими почуттями?

Як знести горе

Не стримуй сліз. Якщо виплакатись, то стає легше. Однак дехто почувається подібно до Аліси, яка в 19 років втратила маму. Дівчина каже: «Здавалось, що коли дам волю своїм емоціям, то інші подумають, ніби мені бракує віри». Але пригадай: Ісус Христос був досконалим і мав міцну віру в Бога. Все ж, коли Ісус дізнався про смерть свого любого друга Лазаря, у нього «з очей... покотилися сльози» (Івана 11:35). Тому не соромся плакати, бо це не свідчить про брак віри. Аліса говорить: «Зрештою я дала волю сльозам. Я плакала майже кожен день» *.

Борися з почуттям вини. «Перед сном я завжди йшла до мами в кімнату й цілувала її,— розповідає Каріна, яка в 13 років втратила маму.— Одного вечора я не зробила цього. Наступного ранку мама померла. Можливо, це звучить нерозсудливо, все ж я картала себе за те, що востаннє не поцілувала її ввечері, і за те, що сталося вранці. Тато поїхав по справах і попросив нас з сестрою приглянути за мамою. Того ранку ми довго спали, а коли зайшли до мами, вона вже не дихала. Я почувалася жахливо, бо до татового від’їзду з мамою було все добре».

Подібно до Каріни, ти можеш звинувачувати себе у тому, що чогось не зробив, або мучити безкінечними «якби». «Якби я зайшла до мами раніше». Або: «Якби я наполіг, щоб тато пішов до лікаря». Якщо тобі дошкуляють схожі думки, то знай: у таких випадках природно шкодувати за тим, чого ти не зробив, а міг би зробити. Насправді ж, якби ти знав наперед, що станеться, то обов’язково повівся б інакше. Але ж ти не знав. Тому не потрібно мучити себе. Ти не винен у цій смерті! *

 Розповідай про свої почуття. У Приповістей 12:25 сказано: «Туга на серці людини чавить її, добре ж слово її веселить». Якщо ти не ділитимешся своїми переживаннями, тобі буде важко змиритися з втратою. Проте, розповівши про свої почуття близькій людині, ти почуєш добре слово потіхи, яке тобі так потрібне. Спробуй застосувати одну або кілька поданих нижче порад?

Поговори з мамою чи з татом. Хоча пережити смерть подружнього партнера нелегко, все ж тато або мама хоче підтримати тебе. Тому розкажи, як ти почуваєшся. Така розмова полегшить твій біль і ви станете ближчі.

Спочатку запиши, що ти хотів би дізнатися про померлого, і тоді попроси більше розповісти про це *.

․․․․․

Відкривайся близьким друзям. У Біблії сказано, що правдивий друг в «недолі... робиться братом» (Приповістей 17:17). «Той, від кого ти найменше очікуєш підтримки, може дуже допомогти,— каже Аліса.— Тому не треба боятися бути відвертим з іншими». Щоправда, така розмова нелегка, адже і тобі, і твоєму другові важко знайти потрібні слова. Однак це вартує зусиль. Давид, якому було лише дев’ять років, коли від інфаркту помер його батько, пригадує: «Я тримав біль у собі. Але мені стало б легше,  якби я розповів комусь про свої почуття».

Спілкуйся з Богом. Тобі стане набагато ліпше, коли ти виллєш серце перед Богом Єговою у щирій молитві (Псалом 62:9). Це не якийсь чудесний метод лікування. У молитві ти спілкуєшся з «Богом усілякої потіхи. Він потішає нас у всіх лихах» (2 Коринфян 1:3, 4).

Щоб потішити нас, Бог дає свій святий дух. Завдяки цьому духу ти можеш отримати «силу, яка перевершує людську» і знести горе (2 Коринфян 4:7). Крім того, Бог дає «потіху з Писань» (Римлян 15:4). Тож молися до Бога про святий дух і черпай потіху з його Слова, Біблії (2 Фессалонікійців 2:16, 17). Склади список біблійних віршів, які особливо потішають тебе, і завжди май його поряд *.

Чи біль втрати стихне?

Біль через смерть близької людини не минає за день чи два. Валентина, яка в 16 років втратила маму, каже: «Не можна забути все відразу і йти далі. Часто перед сном я плачу. Все ж я стараюся не зосереджуватися на своєму горі, а роздумувати про обіцянку Єгови знову побачитися з мамою в Раю».

Біблія запевняє, що в тому Раю «не буде ані смерті, ані жалоби, ані голосіння, ані болю» (Об’явлення 21:3, 4). Роздуми про такі Божі обітниці допоможуть і тобі пережити гірку втрату.

[Примітки]

ПОДУМАЙ

▪ Які поради з цієї статті ти хочеш застосувати? ․․․․․

▪ Напиши кілька біблійних віршів, які тебе потішають в особливо важкі хвилини. ․․․․․

[Рамка на сторінці 11]

ВОНИ ТЕЖ ПЛАКАЛИ

Авраам (Буття 23:2)

Йосип (Буття 50:1)

Давид (2 Самуїла 1:11, 12; 19:1)

Марія, сестра Лазаря (Івана 11:32, 33)

Ісус (Івана 11:35)

Марія Магдалина (Івана 20:11)

[Рамка/Ілюстрація на сторінці 12]

ВЕДИ ЩОДЕННИК

Багатьом легше змиритися зі смертю рідної людини, коли вони ведуть щоденник. Можливо, ти теж зможеш легше пережити смерть тата чи мами, якщо заведеш щоденник і будеш записувати там:

▪ спогади про приємні моменти, пов’язані з ними;

▪ те, що ти хотів би сказати їм;

▪ слова потіхи для молодшого брата чи сестри, які звинувачують себе в смерті батьків. Це допоможе і тобі подолати власне почуття вини.

[Рамка на сторінці 13]

ЯК ДОПОМОГТИ СВОЇЙ ДИТИНІ

Втрата подружнього партнера — це невимовне горе, з яким тяжко змиритися. Однак пам’ятайте про свою дитину, котра також страждає. Як їй допомогти, не ігноруючи власних почуттів?

Не приховуйте свого болю. Багато чого у житті дитина вчиться, спостерігаючи за батьками. Вона буде справлятися зі своїм горем так само, як і дорослі. Тому не треба показувати, що ви дуже сильні й легко переживаєте втрату. Адже дитина наслідуватиме вас. Натомість, якщо відверто виражати свій біль, вона зрозуміє, що не варто ховати почуттів і цілком природно бути сумною, пригніченою чи навіть роздратованою.

Заохочуйте дитину до відвертої розмови. Спонукуйте дитину висловлювати те, що у неї на серці, однак ніколи не тисніть на неї. Чому б вам разом не обговорити цієї статті? Згадайте приємні моменти, котрі ви пережили цілою сім’єю. Розкажіть, наскільки вам важко зносити цю втрату. Коли дитина буде чути про ваші почуття, вона теж відкриватиметься.

Визнавайте свої обмеження. Зрозуміло, що ви прагнете підтримати дитину в цей нелегкий період. Але пам’ятайте і про себе. Смерть партнера завдала сильного болю і вам, тому протягом певного часу ви можете бути емоційно й фізично виснажені (Приповістей 24:10). Не соромтеся звертатись за допомогою до родичів і зрілих друзів. Коли ви проситимете підтримки в інших, це свідчитиме про вашу зрілість. Недарма у Приповістей 11:2 сказано: «З сумирними [«скромними», НС] — мудрість».

Проте найбільшу підтримку може дати Бог Єгова. Він обіцяє своїм служителям: «Я — Господь, Бог твій, що держить тебе за правицю й говорить до тебе: Не бійся,— Я тобі поможу!» (Ісаї 41:13).

[Ілюстрація на сторінці 11]

Іноді сум і жаль, наче хвилі, то несподівано накочуються, то відступають