Чи правдива релігія лише одна?

Декого це питання може образити. У світі існує безліч релігійних поглядів, тому люди, які заявляють, що лише вони знають правду, вважаються упередженими й навіть зухвалими. Може здаватися, що в усіх релігіях або принаймні в більшості з них є щось добре. Чи так думаєте й ви?

ЗВІСНО, в деяких ситуаціях кілька поглядів мають право на існування. Наприклад, хтось вважає, що покращить своє здоров’я за допомогою певної дієти. Але хіба має він нав’язувати цю дієту іншим, наче вона єдиний шлях до здоров’я? Безумовно, така людина повелася б мудро і скромно, якби припустила, що їжа, котру для себе вибирають інші, принаймні для них є настільки ж корисною або навіть кориснішою.

Чи можна те саме сказати про релігію? Чи існує кілька форм поклоніння Богові, з яких кожен може вибирати, залежно від свого світогляду й виховання? Чи все ж таки релігійна правда тільки одна, одна для всіх людей? Подивімося, що про це говорить Біблія. Спочатку розгляньмо, чи правду взагалі можна знайти. Адже якщо це неможливо, то шукати одну правдиву релігію просто немає сенсу.

Чи можна знайти релігійну правду?

Незадовго до своєї смерті Ісус Христос промовив до римського намісника Понтія Пилата: «Кожен, хто стоїть на боці правди, слухається мого голосу». На це Пилат, очевидно зі зневагою, сказав: «Що таке правда?» (Івана 18:37, 38). Ісус, на відміну від нього, не сумнівався, що правда існує. Він відверто й сміливо говорив про неї. Візьмімо для прикладу чотири висловлювання Ісуса.

«Я для того народився і прийшов у світ, щоб свідчити про правду» (Івана 18:37).

«Я — дорога, і правда, і життя» (Івана 14:6).

«Бог є Дух, і ті, хто йому поклоняється, повинні поклонятися в дусі та в правді» (Івана 4:23, 24).

«Якщо ви і далі перебуватимете в моїй науці, то справді будете моїми учнями. Ви пізнаєте правду, і правда зробить вас вільними» (Івана 8:31, 32).

Ісус з упевненістю говорив про правду і про те, що її можна пізнати. Тож хіба не слід нам хоча б припустити, що релігійна правда існує і що її можна знайти?

Чи існує абсолютна правда?

Безперечно, ви погодитесь: є речі, в яких можна бути абсолютно впевненими. Ви не сумніваєтесь у власному існуванні та в реальності предметів, котрі вас оточують. Дерева, гори, хмари, сонце і місяць — увесь матеріальний світ — це не плід вашої уяви. Щоправда, знайдуться й ті, хто на підставі філософських доводів спробує переконати вас у протилежному. Але навряд чи ви серйозно сприймете такі крайні погляди.

Крім того, існують закони природи. І в них ви також можете бути цілком упевнені. Наприклад, зіскочивши з гори, ви впадете; якщо не поїсте, відчуватимете голод; коли не будете їсти довгий час, то помрете. Ви не думаєте, що для одних людей ці закони діють, а для інших ні. Вони однаково стосуються всіх людей і тому називаються універсальними.

Розгляньмо, як Біблія звертає увагу на один з таких універсальних законів: «Чи візьме людина огонь на лоно своє,— і одіж її не згорить?» Коли ці слова були записані, вважалося загальновідомою істиною, що одяг спалахне, якщо до нього піднести вогонь. Однак у Біблії цей факт згадується для того, аби підкреслити важливішу думку — «той, хто вчащає до жінки свого  ближнього» зазнає гірких наслідків (Приповістей 6:27, 29).

Чи можемо ми бути впевнені в абсолютній правдивості цього біблійного твердження? Дехто вважає, що ні. Такі люди заявляють, що моральні норми у кожного свої та залежать від виховання, поглядів і обставин. Але звернімо увагу на декілька Божих моральних норм, записаних у Біблії. Тоді ми побачимо, чи це універсальні істини.

У Святому Письмі засуджується перелюб (1 Коринфян 6:9, 10). Деякі люди не вважають це біблійне вчення правдою і порушують подружню вірність. Проте й вони зазвичай пожинають гіркі плоди такої поведінки: докори сумління, розлучення та глибокі емоційні рани. Причому часто страждає як сам перелюбник, так і інші.

Також Бог засуджує зловживання алкоголем (Приповістей 23:20; Ефесян 5:18). Що стається, коли люди не зважають на це? У багатьох випадках вони втрачають роботу й здоров’я, завдають страждань рідним і можуть зруйнувати свою сім’ю (Приповістей 23:29—35). З такими наслідками стикаються навіть ті, хто не вважає зловживання алкоголем чимось поганим. Чи залежить правдивість цих моральних законів від особистих поглядів і вподобань?

Біблія не тільки наказує стримуватись від певних учинків, але й показує, що потрібно робити. Наприклад, чоловіку вона дає наказ любити свою дружину, а дружині — поважати чоловіка. Також Святе Письмо заохочує робити добро іншим (Матвія 7:12; Ефесян 5:33). Дотримання цих заповідей приносить позитивні результати. Чи розумно стверджувати, що такі настанови для одних людей корисні, а для інших ні?

Незалежно від того, живуть люди за біблійними нормами чи ні, вони відчувають на собі наслідки своєї поведінки. Це доводить, що такі норми — не просто один з багатьох альтернативних поглядів, з якими можна погоджуватись або не погоджуватись. Вони є незмінними істинами. Факти свідчать: якщо застосовувати біблійні закони моралі — це приноситиме добрі наслідки, а якщо не триматись їх — наслідки будуть поганими.

А тепер подумайте: якщо біблійні норми моралі є істинами, котрі стосуються всіх, то що можна сказати про вимоги Божого слова щодо поклоніння? Як ставитись до записаної в Біблії інформації про те, що відбувається з людиною після смерті, і про надію на вічне майбутнє? Логічно зробити висновок, що ці вчення також є істинами, які Бог дав усьому людству. Той, хто живе за ними, отримує користь, а хто ні — пожинає лихо.

Правду можна знайти. Ісус сказав, що Боже Слово, Біблія,— то правда (Івана 17:17). А втім, декому правда все одно може здаватись недосяжною. Чому? Тому що  надто багато різних релігій стверджує, що їхні вчення ґрунтуються на Біблії. Яка ж з релігій навчає людей правди з Божого Слова? Чи тільки одна? Хіба не можна знайти правду або принаймні якусь її частину в різних релігіях?

[Вставка на сторінці 4]

Що спільного між людиною, яка бере за пазуху вогонь, і людиною, яка не підкоряється Божим законам?