Верблюди в Андах?
Верблюди в Андах?
ВІД НАШОГО ДОПИСУВАЧА У ПЕРУ
ВЕРБЛЮДИ в Південній Америці? Не може бути, адже, згадуючи про цих пустельних тварин, ми уявляємо собі Африку чи Азію. Проте африканські й азійські верблюди — це близькі родичі лам, котрі живуть у Південній Америці *. А втім, лами на відміну від своїх заморських кревних не мають горбів. Опріч того, вони невисокі, не вищі від людини, і головою ледве сягають спини одногорбого чи двогорбого верблюда.
Щоб побачити південноамериканських лам, треба відвідати гори Анди, зокрема болівійські та перуанські Анди. Також вони живуть у Патагонії та на Вогняній Землі Аргентини й Чилі.
Особливе захоплення викликає елегантна хода і швидкий біг цих створінь. Не менше вражає і те, з якою легкістю лами підіймаються скелястими схилами гір. Ступають вони м’яко, бо мають на лапах спеціальні подушечки. Такі «черевики» набагато якісніші від сучасного спортивного взуття.
В Андах переважають негусті трави й бідні ґрунти, проте лами
своїми м’якими копитами не так нищать землю з її рослинністю, як, скажімо, коні чи мули. Крім того, зуби й піднебіння цих делікатних створінь дозволяють їм скубти траву, не пошкоджуючи її коріння.Більшість тварин не дуже добре переносять перебування на високогір’ях. Одначе лами мають у крові багато червонокрівців, які розносять по тілу достатню кількість кисню. Тож в Андах, навіть на значних висотах, вони чудово почуваються.
У місцевостях, де важко знайти дров для вогнища, люди використовують висушені кізяки лам. Ці тварини позначають послідом межі своєї території, тому таке «паливо» неважко назбирати. Його не треба рубати, і завдяки сухому повітрю Анд воно швидко висихає.
Колись лами були невід’ємною частиною релігійних ритуалів. Приміром, народ чірібая, який жив на півдні Перу, закопував принесених у жертву лам і альпак під долівкою своїх домів. Історики твердять, що кожного синодичного місяця на Гуаяка Пата, головному майдані Куско, люди приносили в жертву сотню білих лам, яких розводили спеціально для цієї оказії. Трохи менше лам жертвували під час свята Інті Раймі на честь бога сонця. Тепер цих тварин рідко використовують у ритуалах, зате їхнє м’ясо, яке своїм смаком нагадує ягняче, дуже цінується.
У минулому, звісно, холодильників не було. Але холод і низький тиск на високогір’ях Анд дозволяв інкам зберігати м’ясо лам висушеним і замороженим. Вони називали це сухе м’ясо чаркі.
Нині ми захоплюємось ламами не лише тому, що вони чудово служать людині, але й тому, що лами є частиною дивовижного Божого творива, яке несе йому хвалу! (Псалом 148:10, 13).
[Примітка]
^ абз. 3 У Південній Америці живе чотири види лам: альпака, гуанако, власне лама і вікунья. Вони можуть схрещуватись і народжувати гібридних нащадків.
[Рамка/Ілюстрації на сторінці 16]
Гуанако Втілення грації та витривалості
Може здаватись, ніби таке гарне і тендітне створіння потребує постійної уваги й догляду. Але саме гуанако можна найчастіше побачити в найнепривітніших високогірних районах Анд, в Патагонії та навіть на Вогняній Землі — на самому південному краєчку Аргентини й Чилі. У цих суворих місцевостях гуанако їсть стебла та корені рослин і п’є воду, яка, здавалося б, зовсім не придатна для пиття. Ці тварини добре плавають і можуть бігти зі швидкістю 65 кілометрів за годину. Їхні густі вії захищають очі від вітру, сонця і пилу. На жаль, браконьєри безжально знищують гуанако заради м’яса, шкіри й вовни, яка м’якіша від вовни альпаки.
[Відомості про джерело]
© Joe McDonald
[Рамка/Ілюстрація на сторінці 16]
Альпака У теплому кожусі
Там, де панує холоднеча, а перепад температур за добу сягає навіть 50 градусів, альпака не мерзне, бо її гріє теплий кожух — густа, кудлата, довга шерсть. Ця м’яка шерсть міцніша від овечої. Своєю вузькою мордою альпака може щипати андійську ковилу навіть у щілинах між камінням і, подібно до інших лам, впродовж багатьох днів обходиться без води. Все ж ця лагідна тварина віддає перевагу заболоченим місцинам з молодою соковитою травою.
[Рамка/Ілюстрація на сторінці 17]
Вікунья Розкішно вбрана
Вікунья живе високо в Андах, де часто бувають низькі температури. Проте вона має зручний «одяг» — коротку, легку шерсть, яка вважається найліпшою у світі шерстю. На грудях у неї росте спеціальна густа шерсть, свого роду шарф. Доросла вікунья кожні два роки дає лише близько кілограма вовни, тому вона така дефіцитна й дорога. Один метр тканини з вовни вікуньї може коштувати понад 3000 доларів.
Колись в імперії інків вікуньї були під захистом закону. Крім того, проводилось свято стриження вовни, зване чакку, а одяг з шерсті вікуньї мали право носити лише правителі та їхні найближчі родичі. Цікаво, що недавно свято чакку відновили, й уряд ухвалив закон, який захищає вікунью од браконьєрів.
Важливою частиною свята чакку є вилов дикої вікуньї. Тварин заганяють у великі клиноподібні загороди, ширина яких при вході 300 метрів. Там їх стрижуть й одразу відпускають на волю.
[Відомості про джерело]
© Wilfredo Loayza/PromPerú
[Рамка/Ілюстрації на сторінці 17]
Лама Робочий кінь Анд
Вона не така міцна, як віслюк, і не така швидка, як кінь. Усе ж лама, ця в’ючна тварина, в Андах цінніша і від віслюка, і від коня. На спині лама може нести майже 60 кілограмів вантажу. Якщо ж вона відчує, що ноша заважка, то просто впреться і не встане, аж поки їй не облегшать тягар. Не пробуйте силувати ламу, бо вона може виригнути на вас уміст першого зі своїх трьох шлунків. До того ж робить вона це з усіє сили і рідко промахується.
Загалом лами покірні тварини. Погоничі, які добре обходяться з ними, можуть успішно водити довгі каравани лам непривітними високогірними плато, де інші в’ючні тварини через брак кисню не витримують. Оскільки лами добре почуваються на високогір’ях, нині їх використовують не лише в Андах, але й в італійських Альпах. А з шерсті лам можна виготовляти мотузки, упряж і ковдри.
[Відомості про джерело]
© Anibal Solimano/PromPerú
[Ілюстрація на сторінці 18]
Недавно пострижена альпака.
[Ілюстрація на сторінці 18]
Маля лами з китицею у вусі.
[Відомості про ілюстрації, сторінка 15]
Мапа: Mountain High Maps® Copyright © 1997 Digital Wisdom, Inc.; лами: © Alejandro Balaguer/PromPerú