Перейти до матеріалу

Перейти до змісту

Чи реформаторам під силу вирішити проблеми людства?

Чи реформаторам під силу вирішити проблеми людства?

Чи реформаторам під силу вирішити проблеми людства?

НЕЧЕСНА підприємницька діяльність, перекручення законів, соціальна несправедливість, погане медичне обслуговування, неналежна шкільна освіта, шахрайство в ім’я релігії, нищення довкілля — це проблеми, які доводять нас до розчарувань. Такі вади суспільства спонукують реформаторів до дій.

Реформатори є практично всюди. Зазвичай вони заохочують до змін в рамках конституційних норм суспільства і не закликають до анархізму чи революції, оскільки більшість з них дотримується закону і не вдається до насильства. Ті реформатори, які займають високе становище, самі ініціюють зміни. Інші ж намагаються спонукати до певних дій можновладців.

Реформатори прагнуть заохотити суспільство переглянути своє ставлення до деяких питань. Вони не лише протестують, а й подають раціональні пропозиції. Аби привернути увагу до своїх ідей, реформатори звертаються до громадськості, влаштовують вуличні демонстрації та виступають у засобах масової інформації. Найгірше для реформатора — це байдужість суспільства.

Реформатори минулого

Історія людства бачила чимало реформ. У Біблії розповідається, що близько 2000 тисяч років тому один промовець похвалив Фелікса, прокуратора римської провінції Юдеї, за впроваджені ним зміни. Ось що він сказав: «Для народу цього добрі речі впроваджено через дбайливість твою» (Дії 24:2). Приблизно за 500 років до Фелікса грецький законодавець Солон домагався проведення реформ, які мали поліпшити долю бідняків. У «Британській енциклопедії» говориться, що Солон «покінчив з найнеприємнішими наслідками бідності» у стародавніх Афінах.

Історія релігії також багата на реформи. Приміром, Мартін Лютер намагався реформувати Римо-католицьку церкву, і його діяльність посприяла виникненню протестантизму.

Масштаби реформ

Деякі реформатори можуть закликати навіть до змін у способі життя. На цьому ґрунтувався рух «лебенсреформ» (реформа способу життя), який зародився в Німеччині на початку XX століття. Тоді багато хто вважав, що життя в індустріалізованому суспільстві стало одноманітним, а люди втратили індивідуальність. Реформатори пропагували повернення до природи. Вони заохочували до фізичної активності на свіжому повітрі, натуральної медицини та вегетаріанства.

Інші реформатори викривають несправедливість і намагаються спонукати уряд змінити ситуацію. Ще від початку 1970-х років захисники природи виступають з протестами проти знищення довкілля. З часом деякі з цих груп стали міжнародними організаціями. Їхні члени не лише проводять демонстрації і протестують, а й пропонують, як можна виправити шкоду, завдану навколишньому середовищу. У ряді країн вони домоглися змін у законодавстві, зокрема заборони неконтрольованих викидів токсичних речовин у море та полювання на китів.

У 1960-х роках II Ватиканський собор почав реформу Римо-католицької церкви. У 1990-х з’явилися реформатори з числа мирян, які, наприклад, пропонували переглянути питання целібату. Реформатори з англіканської церкви добилися дозволу висвячувати жінок на священиків.

Реформи подобаються не всім

Деякі реформи принесли багато добра. Приміром, у Біблії міститься чимало прикладів того, як державні провідники та інші люди сприяли впровадженню корисних реформ. Завдяки їхнім зусиллям ізраїльський народ пережив духовне відродження і соціальне оновлення та здобув Боже схвалення (2 Царів 22:3—20; 2 Хронік 33:14—17; Неемії, розділи 8 і 9). У наш час реформатори приділяють особливу увагу основним свободам, громадянським правам та правам людини. Внаслідок цього було зроблено чимало позитивних кроків для захисту різних меншин та переслідуваних осіб.

А втім, після втілення реформ у життя, часто з’являються несподівані результати. Джон. В. Гарднер, відомий державний службовець, якось сказав: «Одним із парадоксів історії є те, що реформатори переважно не знають, які наслідки принесуть їхні реформи». Розгляньте деякі приклади.

На початку 1980-х років Європейський Союз проводив аграрну реформу з метою відновити райони лук і торфовищ. За новою сільськогосподарською політикою, понад 300 000 гектарів орної землі в Німеччині та Італії було перетворено в луки. Попри добрі наміри виникли непередбачені труднощі. «Спочатку ці зміни щиро віталися, бо з’явилася можливість збільшити екологічну цінність цих регіонів,— повідомлялося в Програмі Організації Об’єднаних Націй з навколишнього середовища.— Однак вжиті заходи можуть мати також негативні наслідки, зокрема змусити людей відмовитися від традиційних методів ведення сільського господарства і взятися за абсолютно нові заняття, як-от лісництво та лісонасадження».

Ось що сказав представник Фонду розвитку сільського господарства стосовно допомоги бідним: «Всі спроби допомогти бідним через інституційні реформи наштовхуються на серйозні перепони. Громадські інституції зазвичай створюються і діють заради інтересів впливових осіб... Можновладці здебільшого організовують громадські інституції у власних інтересах».

Ще одним прикладом є феміністичний рух, який змінив життя жінок у західному світі. Завдяки цьому руху жінки отримали виборче право, а також більші можливості здобути вищу освіту та зробити кар’єру. Але навіть деякі борці за рівноправність жінок визнають, що фемінізм розв’язав одні проблеми, але загострив інші. Письменниця Сузан Ван Скойок поставила таке питання: «Чи дійсно ми полегшили долю жінки, коли дали їй можливість стати рівною чоловікові на роботі, але не дали рівності вдома. Чи не створили ми для жінок пекло на землі?»

Беззубі реформи

Деяких реформаторів звинувачують у тому, що вони проводять реформи лише заради реформ. Аналізуючи шкільні реформи, Фредерік Гесс назвав одну з них «беззубою». Він сказав: «Причина невдач криється у самій суті реформ. Вони нічого не вирішують; це обманні дії, які лише загострюють» проблеми. Гесс продовжує: «Оскільки кожен уряд запроваджує нові реформи, то щокілька років цей процес починається заново».

Наслідком реформ може стати пропаганда небезпечних і шкідливих ідей. У Німеччині реформаторський рух «лебенсреформ» посприяв розвитку теорії євгеніки — науки про поліпшення людської раси шляхом відбору батьків, що мали народжувати сильніших нащадків. Радикально настроєні люди неправильно використовували ці знання для підтримки ідеології націонал-соціалістів, які прагнули створити вищу расу.

Навіть палких прихильників реформ часто розчаровують результати. Генеральний секретар ООН Кофі Аннан з жалем сказав: «Я вважаю, що всі ми знаємо, у чому проблема і що треба змінити, але переважно не робимо цього. Наприклад, секретаріату ООН, який очолює генеральний секретар, доручають запровадити певні зміни, але для виконання рішення немає необхідних коштів. Коли у світі стається щось жахливе, нам хочеться достукатися до совісті світової громадськості, але через неприємності в минулому ніхто не хоче навіть пальцем поворушити».

Реформатори не можуть сподіватися, що здобудуть велику популярність, адже вони багатьом ускладнюють життя. «Реформатори завжди були як більмо в оці»,— сказав газеті «Цайт» Юрґен Рьольке, професор новітньої історії, який займається вивченням реформаторських рухів. Хоча більшість реформаторів діє в рамках закону і не вдається до насилля, декого з них дратує, що зміни відбуваються не так швидко, як хотілося б. Тоді реформаторський рух може перерости у протизаконне військове повстання.

Чи завдяки численним реформам останніх років люди в загальному стали більш задоволені життям? Здається, ні. Наприклад, у Німеччині вивчення громадської думки виявило, що сьогодні люди так само незадоволені життям, як і 35 років тому. А що сказати про релігію? Чи церковні реформи привабили більше поклонників? Чи всі віруючі задоволені своєю релігією? Ні, як показують факти, західне суспільство стає чимраз більш секуляризованим, а люди чимраз менш прихильними до традиційних релігій.

Чи Ісус Христос був реформатором?

Дехто може казати, що Ісус Христос був реформатором. Чи це так? Відповідь на це питання важлива для всіх, хто хоче бути правдивим служителем Бога, оскільки послідовники Ісуса повинні в усьому наслідувати його спосіб життя (1 Петра 2:21).

Ісус, без сумніву, мав силу проводити реформи. Він був досконалою людиною і міг залишити свій слід в історії, впровадивши у людське суспільство великі зміни. Але Ісус не вів боротьби проти корумпованих урядовців і нечесних комерсантів. Він не очолював вуличних протестів проти несправедливості, хоча згодом сам став жертвою обурливого зневаження правосуддя. Інколи Ісусові не було «де й голови прихилити». Але він не започаткував революційного руху, щоб привернути увагу до потреб безпритульних. «Вбогих ви маєте завжди з собою»,— пояснив він, коли дехто висловив занепокоєння грошовими справами. Ісус зберігав нейтральну позицію щодо політичних заворушень (Матвія 8:20; 20:28; 26:11; Луки 12:13, 14; Івана 6:14, 15; 18:36).

Звичайно, такі проблеми, як бідність, корупція і несправедливість, не залишали Христа байдужими. Біблія показує, що він сильно засмучувався через жалюгідний стан людства (Марка 1:40, 41; 6:33, 34; 8:1, 2; Луки 7:13). Але він показав людям унікальне розв’язання їхніх проблем. Христос запропонував не просто реформу, а докорінну зміну всього людського суспільства. Таку зміну впровадить небесне Царство, яке заснував Творець людства, Бог Єгова. А царем того Царства Бог призначив Ісуса Христа. Про це Царство піде мова у наступній статті.

[Вставка на сторінці 6]

«Одним із парадоксів історії є те, що реформатори переважно не знають, які наслідки принесуть їхні реформи». (Джон. В. Гарднер)

[Вставка на сторінці 7]

«Я вважаю, що всі ми знаємо, у чому проблема і що треба змінити, але переважно не робимо цього». (Кофі Аннан)

[Рамка/Ілюстрації на сторінках 8, 9]

«Я ризикував життям, щоб захистити довкілля»

Ганс був моряком 48 років і з них 35 років служив капітаном корабля. Наприкінці своєї кар’єри він служив капітаном судна, яке використовувала для своїх цілей одна природоохоронна організація. Ось що він розповідає:

«Я завжди вважав, що люди повинні обережно і дбайливо ставитися до природи. Тож коли мені запропонували служити капітаном корабля, який використовувала природоохоронна організація, я відразу погодився. Наша робота полягала у тому, щоб викривати небезпеки, які загрожували довкіллю. Коли ми готувалися до кампанії на морі, то завжди намагалися привернути до наших планів увагу засобів масової інформації та громадськості. Наприклад, під час однієї морської кампанії ми вимагали заборони викидів у море радіоактивних відходів і токсичних речовин. Під час іншої кампанії ми хотіли зупинити вбивство морських котиків і їхніх малюків.

Ця робота була не для легкодухих. Я ризикував життям, щоб захистити довкілля. Під час одного акту протесту я прикував себе наручниками до корабельного якоря та опустився з ним на морське дно. Іншого разу я плив у надувному моторному човні поряд з великим кораблем. Хтось кинув у наш човен важкий металевий предмет, через що човен підкинуло у повітря і він перевернувся. Я був серйозно поранений».

Хоча наміри природоохоронної організації були добрими, однак зрештою Ганс зрозумів, що, навіть ризикуючи своїм життям, практично нічого не може зробити для тривалого захисту навколишнього середовища (Екклезіяста 1:9). Невдовзі він залишив ту організацію, почав вивчати Біблію зі Свідками Єгови та охрестився. Сьогодні він служить Єгові повночасно. «Біблія допомогла мені зрозуміти, що справжню користь довкіллю принесе тільки Боже Месіанське Царство».

[Рамка/Ілюстрація на сторінці 9]

Вона боролася за реформи

Сара (ім’я змінено) народилася в Азії у середині 1960-х років. Коли вона була підлітком, у країні відбулася революція і до влади прийшов новий режим, який обіцяв політичні і соціальні реформи. Спочатку мешканці країни тішились такій зміні, але вже у перший рік перебування при владі новий уряд почав переслідувати своїх противників, так само як попередній уряд. Багатьох людей це розчарувало, а Сара вступила до організації, яка була в опозиції до нового уряду. Вона розповідає:

«Наша опозиційна група проводила мітинги, і ми публічно висловлювали свій протест. Коли на вулицях столиці я розклеювала плакати і роздавала людям листівки, мене заарештувала міліція. Через деякий час мене відпустили. Але іншим членам нашої групи пощастило менше. Двох моїх подруг після арешту стратили. Моє життя було в небезпеці, і батько просив, щоб я втекла з країни».

Опинившись в Європі, Сара почала вивчати Біблію і згодом охрестилась як Свідок Єгови. Сьогодні вона — повночасний служитель. Згадуючи минуле, Сара каже:

«Я прагнула справедливості і вирішення соціальних проблем. Я побачила, що спочатку новий уряд нашої країни мав такі ж цілі, але з часом люди, які прийшли до влади, забули про них і почали переслідувати народ. Також я зрозуміла, що опозиційна група, до якої належала, не знала, як вирішити складні проблеми в країні (Псалом 146:3, 4). Тепер мені відомо — проблеми людства вирішить Боже Месіанське Царство».

[Ілюстрація на сторінці 7]

Падіння Берлінської стіни 1989 року.

[Ілюстрація на сторінці 8]

Чи церковні реформи привабили більше поклонників?

[Відомості про ілюстрацію, сторінка 5]

Вгорі справа: U.S. Information Agency photo

[Відомості про ілюстрації, сторінка 7]

Кофі Аннан: UN/DPI photo by Evan Schneider (Feb97); тло: WHO/OXFAM