Перейти до матеріалу

Перейти до змісту

Як коти стали дикими

Як коти стали дикими

Як коти стали дикими

ВІД НАШОГО ДОПИСУВАЧА В АВСТРАЛІЇ

ПРИГНУВШИ голову, не зводячи очей зі своєї жертви, хижак нечутно підкрадається до неї. Припавши до землі, він завмирає. Видно, як під рудувато-коричневим хутром від напруження тремтять м’язи. Аж ось він стрілою кидається навздогін за переляканою здобиччю. Вже за мить хижак міцно притискає жертву до землі, і їй не вирватись з його кігтистих лап.

Описана тут сутичка відбувається зовсім не в Африці, а в Австралії. І цей спритний мисливець — не могутній лев, а невеличкий представник родини котячих, дикий кіт. Підраховано, що в цій країні водиться 12 мільйонів диких котів, які облюбували собі і прохолодні південні високогір’я, і палючі пустелі центральної частини Австралії, і тропічні джунглі, що на півночі півострова Кейп-Йорк.

Ближче знайомство

Австралійський дикий кіт дуже схожий на свого прародича, свійського кота. Дикі коти, як і домашні, бувають різного забарвлення: чорні, білі, сірі, рудувато-коричневі, плямисті, однотонні чи смугасті. Щоправда, дика кішка, на відміну від свійської, має більш розвинені м’язи грудей та шиї. Самець дикого кота важить приблизно 3—6 кілограмів, а самка — не більше 2—4 кілограмів. Свійські коти здебільшого залежні від людей, а от дикі чудово дають собі раду й без нас і навіть уникають людського товариства.

Вперше свійських кішок до Австралії привезли європейські поселенці, і у XIX столітті цих маленьких хижаків вже можна було побачити у будь-якому куточку цієї країни. Багато котів просто втікали від своїх господарів. Деяких виганяли навмисно, аби зарадити нашестю кролів, через яке у 1880-х роках постраждало чимало пасовищ. Коти дуже швидко пристосувалися до нових обставин і невдовзі стали найпоширенішим видом з усіх завезених до Австралії тварин. Сьогодні коти водяться на всій території цієї країни, а також на прилеглих до неї островах.

Вмілі пристосуванці

Дикі кішки надзвичайно плодючі. Ще до року самиця може привести на світ біля семи кошенят. А потім вона зазвичай родить тричі на рік по 4—7 кошенят за раз. Кішка живе приблизно сім або вісім років і все своє життя здатна народжувати. Якщо, скажімо, кішка щороку народжуватиме трьох самичок й одного самця і ці самички теж родитимуть, то за сім років одна кішка стане прародичкою кількох тисяч диких котів.

Хоча дикі коти й плодючі, вони мусять пристосовуватись до важких умов австралійського клімату. Здебільшого коти виходять на полювання, коли стає прохолодно — увечері або рано-вранці. Якщо надворі спека, вони ховаються і відпочивають у кролячих норах або в дуплах повалених дерев. Цікаво, що дикі коти навчились виживати навіть у палючих пустелях. Вони можуть обходитися без води, оскільки отримують необхідну вологу з м’яса своїх ще теплих жертв.

Щодо їжі дикі коти зовсім не перебірливі. Хоча понад усе вони люблять посмакувати кролятиною, однак, за даними Служби охорони природи і національних парків Нового Південного Уельсу, «до меню диких котів входить понад 100 місцевих видів птахів, 50 видів ссавців та сумчастих тварин, 50 видів рептилій, безліч жаб і безхребетних». Дикі коти — справжні ненажери. Денна порція самця дорівнює 5—8 відсоткам маси його тіла. А щоденна норма самиці, яка виховує кошенят, становить 20 відсотків її маси. На одному відлюдному острові лише 375 диких котів за рік з’їли 56 000 кроликів і 58 000 морських пташок.

Більшості австралійських тварин годі вберегтися від диких котів. Як сказано в одному журналі про навколишнє середовище, саме дикі коти з їхньою хижацькою вдачею винні у тому, що «програми відновлення зникаючих видів ссавців Австралії не мають успіху».

Мила тваринка чи ворог довкілля?

Котів як домашніх тварин тримали ще стародавні єгиптяни. Сьогодні 37 відсотків усіх австралійських сімей мають принаймні одну кішку. Як правило, цих котів не каструють, отож з’являються небажані кошенята, яких частенько просто виганяють. Ці вигнанці виростають і приводять на світ нове потомство.

Аби ваш улюбленець не став загрозою для довкілля, Служба охорони природи і національних парків Австралії радить: «Не випускайте кота з дому, особливо на ніч. Подбайте про належне харчування. Придбайте для свого улюбленця нашийник, мітку, або ж імплантуйте чіп з інформацією про вашого кота. Аби ваша кішка не загубилася, повісьте їй на шию три дзвіночки. Також добре поставити паркан, через який кіт не міг би пролізти. Каструйте свого кота».

Щоправда, застосовування усіх цих порад вимагає часу та грошей. Але якщо ви живете в Австралії і любите котів, варто докласти таких зусиль.

[Ілюстрація на сторінці 20]

Один з 12 мільйонів австралійських диких котів.

[Відомості про джерело]

Joel Winter/NSW National Parks and Wildlife Service, Australia

[Відомості про ілюстрацію, сторінка 21]

With permission of The Department of Natural Resources and Mines