Перейти до матеріалу

Перейти до змісту

Як ви можете допомогти

Як ви можете допомогти

Як ви можете допомогти

«Пригнічені діти потребують допомоги. Але допомогти собі самі вони не можуть. Спочатку дорослий повинен побачити проблему і серйозно до неї поставитись. А це важко» (лікар Марк С. Ґолд).

ЩО РОБИТИ, коли помічаєте, що ваша дитина у депресії? Насамперед не спішіть з висновками. Зрештою, симптоми можуть вказувати на щось цілком інше *. До того ж усі молоді люди час від часу переживають періоди смутку. Але якщо такий стан не проходить і, здається, що це не просто тимчасові перепади настрою, найліпше звернутися до лікаря. У таких випадках варто пам’ятати Ісусові слова: «Лікаря не потребують здорові, а слабі» (Матвія 9:12).

Відверто розкажіть лікарю все, що може допомогти, згадайте також недавні зміни у житті підлітка, які могли б викликати у нього таку апатичність. Подбайте про те, щоб перш ніж встановити діагноз, лікар виділив достатньо часу на аналіз симптомів. «Неможливо зібрати всю необхідну інформацію, аби повністю побачити стан дитини лише за двадцять хвилин консультації»,— попереджає д-р Дейвід Дж. Фасслер.

Не соромтеся ставити лікарю будь-які запитання. Скажімо, якщо лікар вважає, що у вашої дитини клінічна депресія, ви можете запитати, чому він виключає інші діагнози. Якщо сумніваєтесь, чи діагноз правильний, скажіть лікарю, що хочете проконсультуватися ще з іншими фахівцями. Звичайно, жодний чесний і щирий лікар не відмовлятиме вас від цього.

Як змиритися

Якщо у вашої дитини клінічна депресія, не соромтесь того, що трапилось. Річ у тім, що депресія може спіткати найліпших молодих людей. Біблія показує, що негативні емоції завдавали болю навіть тим, хто з усіх сил намагався служити Богу, незалежно від віку. Згадайте про вірного Йова, який почувався, наче Бог покинув його, і тому казав, що життя йому обридло (Йова 10:1; 29:2, 4, 5). Анна, служителька Бога, стала настільки «скорбна духом», що навіть не могла їсти (1 Самуїла 1:4—10). Також побожний чоловік Яків, котрий довго тужив через смерть свого сина, «не міг утішитися». Ось чому Яків навіть захотів зійти до свого сина в могилу (Буття 37:33—35). Отже, моральні страждання не завжди є результатом духовного занепаду.

Незважаючи на це, депресія підлітка може дуже сильно вплинути на батьків. «Мої стосунки з донькою нагадують ходіння по натягнутому канату,— каже одна мати.— Я занепокоєна, перелякана, непривітна, роздратована й виснажена». Інша мати визнає: «Коли я прогулювалась і бачила, як мати з донькою ходили по крамницях, моє серце розривалось, бо відчувала, що втратила таку можливість і вже ніколи не матиму її».

Такі почуття природні. Але інколи вони стають непереборними. Якщо так трапляється, чому б не звіритись другові, якому довіряєте? У Приповістей 17:17 говориться: «Правдивий друг любить за всякого часу, в недолі ж він робиться братом». Крім того, не забувайте про силу молитви. Біблія запевняє нас, що, коли покладемо свого тягаря на Бога, він нас підтримає (Псалом 55:23).

Схильність звинувачувати

Багато батьків пригнічених дітей дуже занепадають духом і починають звинувачувати себе у тому, що трапилося. «Коли твоя дитина у депресії,— каже певна мати,— ти все одно почуваєшся винною, і ніхто не здатний переконати тебе у протилежному. Постійно запитуєш себе: «Що ми зробили не так? Що було вирішальним? У чому моя вина?» Як батькам зберігати зрівноважений склад розуму в такій ситуації?

Поза всяким сумнівом, напружена атмосфера в сім’ї шкідливо позначається на дитині. Власне тому Біблія застерігає: «Батьки,— не дратуйте дітей своїх, щоб на дусі не впали вони» (Колосян 3:21). З цієї причини батькам було б добре проаналізувати те, як вони поводяться зі своїми дітьми, і, якщо потрібно, зробити відповідні зміни. Але депресія не завжди є результатом поганого виховання. Цей розлад може з’явитися й у сім’ях, де батьки виявляють найбільшу турботу і любов. Тому той, хто робить все від нього залежне, аби допомогти своїй дитині, не повинен почуватися винним.

Так само важливо не звинувачувати пригніченого підлітка. Врешті-решт, він чи вона навряд чи може контролювати розлад. «Я б ніколи не звинувачувала його за вітрянку чи пневмонію,— каже мати, однак далі вона визнає,— але коли у нього з’явилась депресія, саме це я й зробила. Я звинувачувала свого сина за те, що він захворів, і через свою поведінку почуваюся жахливо». Якщо вважати депресію хворобою, а не слабкістю, то батьки й інші зосереджуватимуться на тому, як допомогти дитині.

Виховання дитини, у котрої депресія, може викликати натягнутість у стосунках між самими батьками. «Ми звинувачували одне одного,— каже одна дружина,— особливо тоді, коли роздумували про те, яке життя ми сподівалися мати і яке маємо зараз через стан нашого сина». Тім, у якого донька страждає від депресії, визнає: «Дуже легко звинувачувати свого подружнього партнера. Якщо батьки мали якісь проблеми у подружжі ще до того, як у дитини почали виявлятись ознаки депресії, незрозуміла поведінка може бути останньою краплею». Не допустіть, аби депресія дитини розколола ваш шлюб! Ви нічого не досягнете, якщо звинувачуватимете когось — себе, свою дитину або подружнього партнера. Найважливіше у цій ситуації — підтримати того, хто страждає.

Як надати допомогу

Біблія нагадує християнам: «Утішайте пригнічені душі» (1 Солунян 5:14НС). Якщо у пригніченої молодої особи занижене почуття власної гідності, ви можете допомогти. Яким чином? Безперечно, ви не допоможете, кажучи щось на зразок цього: «Тобі не слід так почуватися» або «У тебе неправильний склад розуму». Натомість намагайтеся бути «співчутливі» (1 Петра 3:8, Дерк.). Павло заохочував християн: «Плачте з отими, хто плаче» (Римлян 12:15). Пам’ятайте: людина, у якої непідробна депресія, справді страждає. Вона не вигадала біль і не прикидається, аби привернути до себе увагу. Після того як ви вислухаєте особу, намагайтесь спонукати її до відвертої розмови. Запитайте, чому вона так почувається. Потім лагідно й терпеливо допоможіть такій молодій людині зрозуміти, чому її низька самооцінка є безпідставною. Запевнення у Божій любові та милосерді може полегшити розпач підлітка (1 Петра 5:6, 7).

Можливо, вам потрібно буде вжити подальших практичних кроків. Приміром, необхідно переконатися, чи ваша пригнічена дитина достатньо відпочиває, добре харчується і займається спортом (Екклезіяста 4:6). Якщо лікар прописав якісь препарати, було б мудро допомогти підлітку зрозуміти, чому їх важливо приймати. Надаючи підтримку, ніколи не знеохочуйтесь і не припиняйте виявляти любов.

Кажуть, що депресія у підлітків — важкий час як для того, хто страждає, так і для цілої родини. Врешті-решт, терпіння, наполегливість і любов закладуть добру основу для допомоги пригніченим підліткам.

[Примітка]

^ абз. 3 За певними даними, деякі захворювання, наприклад, мононуклеоз, діабет, анемія, гіпотироїдизм і гіпоґлікемія, можуть мати симптоми, подібні до депресії.

[Вставка на сторінці 11]

Людина, у якої непідробна депресія, справді страждає. Вона не вигадала біль.

[Рамка на сторінці 13]

ЯКЩО У ТЕБЕ ДЕПРЕСІЯ

Ти не один, і твоя ситуація аж ніяк не безнадійна. Можливо, депресія у тебе пов’язана або з 1) біохімічним дисбалансом, або з 2) певними обставинами в житті, які ти не в стані повністю контролювати. У кожному випадку ти не винний у цьому. Все-таки, що ти можеш зробити?

Біблія говорить, що є «приятель, більше від брата прив’язаний» (Приповістей 18:24). Чому б не знайти такого друга і не вилити йому свої почуття? Хтось з твоїх батьків або інша зріла людина в змозі дуже допомогти у боротьбі з депресією.

Якщо батьки вважають, що ти страждаєш від клінічної депресії, вони можуть піти з тобою до лікаря, котрий має досвід у лікуванні такого розладу. Це мудрий крок, адже часто лікування, якщо воно доступне, може сильно полегшити депресивний стан. Для прикладу, коли він спричинений хімічним дисбалансом, лікар може прописати антидепресанти. Якщо це трапилось з тобою, не соромся приймати ліки. Вони просто відновлять хімічний склад твого організму, аби досягти потрібного балансу, а це поверне тобі відносну радість і стабільність у житті.

Багато людей, котрі страждають від депресії, знайшли розраду, читаючи Біблію та наближаючись до Бога в молитві. Біблія запевняє нас: «Близький Господь до тих, у кого розбите серце; прибитих духом він спасає» * (Псалом 34:19, Хом.).

[Примітка]

^ абз. 28 За додатковою інформацією дивись статтю «Молоді люди запитують... Чи розповідати комусь про свою пригніченість?», опубліковану в журналі «Пробудись!» за 22 жовтня 2000 року.

[Рамка/Ілюстрація на сторінці 14]

ДОПОМОГА І НАДІЯ ДЛЯ ТИХ, ХТО СТРАЖДАЄ

Оскільки депресія — складна хвороба, не можливо описати усі її аспекти у короткій серії статей. А втім, видавці журналу «Пробудись!» упевнені в тому, що наведені думки допоможуть підліткам та їхнім батькам пережити розлад, який забирає стільки сил.

Ви, напевно, вже помітили, що в попередній статті основну увагу скеровувалось до Біблії. Щоправда, це давня книга. Проте поради, котрі містяться в ній, так само практичні сьогодні, як і тоді, коли вони писались. Звідки ми це знаємо? Хоча часи змінилися, людська природа залишилась такою ж. Ми стикаємося з тими самими основними проблемами, що й попередні покоління. Різниця лише в тому, що нині ці проблеми набагато більші й складніші.

Окрім того, існує ще й інша причина, чому Біблія дуже практична у наш час: вона натхнена Богом (2 Тимофія 3:16). Він є нашим Творцем і знає, що нам потрібно, аби якнайліпше задовольнятися життям.

Звісна річ, Біблія — не посібник з медицини. Тому, навіть читаючи її, треба шукати підхожого методу лікування таких хвороб, як депресія. А втім, у Біблії містяться принципи, котрі допоможуть нам потішити особу, яка страждає. Більш того, Біблія говорить про обіцянку Бога зцілити невдовзі всі наші недуги (Псалом 103:3). Мета Єгови полягає в тому, щоб ‘оживити серця згноблених’ (Ісаї 57:15).

Чи ви хотіли б більше дізнатися про цю чудову надію? Зверніться, будь ласка, до місцевих Свідків Єгови або напишіть на одну з відповідних адрес, що на 5-й сторінці цього журналу.

[Ілюстрація на сторінці 10]

Намагайтесь виявляти співчуття.

[Ілюстрація на сторінці 11]

Якщо пригнічений настрій у підлітка не проходить, було б мудро звернутися до лікаря.

[Ілюстрації на сторінці 12]

Будучи батьком чи матір’ю, не поспішайте звинувачувати себе, свого подружнього партнера чи дитину.