«Коли родич затіяв зі мною сварку, я схопив його за горло і почав душити. Я був готовий його вбити» (Пол).

«Вдома я заводився через найменшу дрібницю. Тоді я трощив меблі, іграшки — все, що потрапляло під руку» (Марко).

Ми, можливо, не впадаємо у такі крайнощі. Все ж кожному з нас буває важко контролювати себе. Передусім це тому, що ми успадкували схильність до гріха від першого чоловіка, Адама (Рим. 5:12). Комусь, як Полу і Марко, важко стримувати свій гнів. Іншим нелегко контролювати свої думки. Вони схильні до негативного мислення і дозволяють, щоб їх поглинули власні страхи і переживання. А ще комусь складно не зловживати алкоголем чи наркотичними речовинами або опиратися бажанню вчинити статеву розпусту.

Той, хто не вміє контролювати свої думки, бажання і вчинки, може зруйнувати собі життя. Як такого не допустити? Треба розвивати самовладання. Тож розгляньмо три запитання: 1) Що таке самовладання? 2) Чому воно таке важливе? 3) Як розвивати цю рису, що є складовою «плоду духу»? (Гал. 5:22, 23). Потім ми дізнаємося, що робити, коли нам не вдалося зберегти самовладання.

Людина, яка має самовладання, не діє імпульсивно чи в пориві емоцій. Натомість вона стримує себе, щоб не сказати чи не зробити того, що не подобається Богові.

Ісус подав нам приклад у тому, як виявляти самовладання. Біблія каже: «Коли його ображали, він не відповідав тим самим, коли страждав, то не погрожував, а ввірив себе тому, хто судить праведно» (1 Пет. 2:23). Ісус виявляв самовладання, коли, висячи на стовпі мук, зносив насмішки противників (Матв. 27:39—44). Він тримав себе в руках і раніше, коли вороже налаштовані релігійні провідники намагалися зловити його на слові (Матв. 22:15—22). А яке ж вміння володіти собою Ісус виявив, коли розлючені юдеї взяли каміння, щоб закидати його! У відповідь Ісус нічого не сказав і не зробив. Він просто «сховався і потім вийшов з храму» (Ів. 8:57—59).

Чи можемо ми наслідувати Ісуса? Так. Апостол Петро написав: «Христос постраждав за вас, залишивши приклад, щоб ви точно йшли його слідами» (1 Пет. 2:21). Хоча ми недосконалі, нам під силу точно йти слідами Ісуса і виявляти самовладання. Чому виявляти самовладання настільки важливо?

Без самовладання неможливо отримати схвалення Єгови. Ми можемо вірно служити  Єгові вже багато років, але якщо не будемо контролювати свої слова або вчинки, то втратимо дружбу з ним.

Подумаймо про Мойсея, який свого часу «був найсумирнішою людиною на землі» (Чис. 12:3). Упродовж десятиліть він терпеливо вислуховував нарікання ізраїльтян, але одного разу втратив самовладання. Коли ізраїльтяни вкотре почали скаржитися на нестачу води, він розізлився і різко сказав: «Послухайте, бунтарі! Хочете, щоб ми вивели вам воду з цієї скелі?» (Чис. 20:2—11).

Мойсей втратив контроль над собою. Він не віддав хвали Єгові, який чудом вивів воду зі скелі (Пс. 106:32, 33). Єгова сказав Мойсею, що через це він не увійде в Обіцяний край (Чис. 20:12). Мойсей, мабуть, до кінця життя шкодував, що дозволив вивести себе з рівноваги (Повт. 3:23—27).

Чого це нас вчить? Навіть якщо ми в правді вже багато років, ніколи не дозволяймо собі говорити нешанобливо з тими, хто дратує нас або кого треба виправити (Еф. 4:32; Кол. 3:12). Щоправда, з віком терпіння стає все менше. Але не забуваймо про Мойсея. Достатньо лиш один раз не виявити самовладання, щоб зруйнувати репутацію, яку ми здобували протягом багатьох років вірного служіння. Ніхто з нас не хотів би цього. Тож як нам розвивати цю рису?

Молімось про святий дух. Чому це важливо? Тому що самовладання є складовою плоду Божого духу, а Єгова дає свій дух тим, хто просить у нього (Луки 11:13). Через святий дух Єгова дасть нам необхідних сил, щоб володіти собою (Філ. 4:13). Завдяки силі від Єгови ми зможемо розвивати інші риси, що входять до плоду духу, як-от любов, а ці риси допоможуть нам виявляти самовладання (1 Кор. 13:5).

Уникаймо того, що може підточувати самовладання. Наприклад, тримаймося подалі від веб-сайтів або розваг, в яких зображається поведінка, що не личить християнам (Еф. 5:3, 4). І взагалі, уникаймо всього, що може підштовхувати нас до будь-чого неправильного (Присл. 22:3; 1 Кор. 6:12). Скажімо, людині, яку тягне до статевої нечистоти, варто зовсім не читати  романтичних книжок і не дивитися романтичних фільмів.

Слухатись цієї поради буває нелегко. Але якщо ми докладаємо зусиль, Єгова дасть нам необхідної сили, щоб панувати над собою (2 Пет. 1:5—8). Він допоможе нам контролювати свої думки, слова і вчинки. Це видно на прикладі Пола і Марко, згаданих раніше. Вони обоє навчились стримувати свій гнів. А ось як працював над самовладанням один брат. Раніше він часто дратувався за кермом і навіть сварився з іншими водіями. Цей брат розповідає: «Я щодня від усього серця молився до Бога. Також вивчав статті про самовладання і запам’ятовував потрібні мені біблійні вірші. І, хоча я вже роками працюю над самовладанням, все одно щоранку нагадую собі, що треба залишатись спокійним. Крім того, щоб не поспішати, я виїжджаю завчасно».

Не завжди вдається зберігати самовладання. Тоді може бути настільки соромно перед Єговою, що ми не наважуємось молитися до нього. Але молитва — це саме те, що найбільше потрібно в той час. Тож відразу молімось до Єгови. Благаймо його про прощення, шукаймо його допомоги і постановімо більше не повторювати такої помилки (Пс. 51:9—11). Єгова не знехтує щирим проханням про милосердя (Пс. 102:17). Апостол Іван нагадує, що кров Божого Сина «очищає нас від усякого гріха» (1 Ів. 1:7; 2:1; Пс. 86:5). Пам’ятаймо: якщо Єгова каже своїм служителям неодноразово прощати інших, то можна бути впевненим, що він простить і нам (Матв. 18:21, 22; Кол. 3:13).

Єгова розгнівався на Мойсея, коли той ненадовго втратив самовладання в пустелі. Та все ж Єгова простив йому. У Божому Слові про Мойсея говориться як про чоловіка, який мав глибоку віру (Повт. 34:10; Євр. 11:24—28). І, хоча Єгова не дозволив Мойсею увійти в Обіцяний край, він дасть йому можливість жити вічно на райській землі. Перед нами відкриється така ж можливість, якщо ми з усіх сил будемо розвивати самовладання — рису, без якої неможливо отримати схвалення Єгови (1 Кор. 9:25).