У П’ЯТНИЦЮ 8 вересня 1922 року в одному приміщенні зібралося 8000 людей. Ще був ранок, але в залі вже ставало гаряче. Ведучий оголосив, що під час цієї важливої частини програми можна вийти з залу, але не можна буде увійти в нього знову.

Програма почалася «Хвалебною службою», під час якої співали пісень. Після цього до пюпітра підійшов брат Джозеф Рутерфорд. Більшість присутніх сиділи і напружено чекали. Кілька людей ходили туди-сюди через жару. Брат Рутерфорд настійно заохотив їх сісти і слухати. Почалась промова. Чи помітив хтось акуратно скручений великий плакат, який висів угорі над сценою?

Брат Рутерфорд виголошував промову за назвою «Наблизилось Царство Небесне». Приблизно півтори години у залі лунав сильний голос промовця. Він обговорював, як пророки давнини безстрашно проголошували прихід Царства. У кульмінаційний момент він запитав: «Чи ви вірите, що Цар слави почав правити?» Присутні голосно вигукнули: «Так!»

«Тоді вперед, у поле, ви, сини Всевишнього Бога! — вигукнув брат Рутерфорд.— Дивіться, Цар править! Ви є його глашатаями. Отже оголошуйте, оголошуйте, оголошуйте...»

У цей момент красиво розгорнувся плакат, на якому був заклик: «Оголошуйте Царя і його Царство».

«Присутні були наелектризовані»,— пригадував Рей Бопп. Анна Гарднер розповідала, що «від оплесків затремтіли крокви». «Присутні всі як один підвелися»,— зазначив Фред Тварош. А Евангелос Скуффас сказав: «Наче якась могутня сила підняла нас з наших місць. Ми стояли з очима, повними сліз».

Багато присутніх раніше вже поширювали добру новину про Царство. Тепер же в них з’явився новий стимул. Етел Беннекофф пригадувала, що Дослідники Біблії взялися за цю працю «з більшою ревністю і любов’ю в серцях». Одесса Так, якій тоді було 18 років, після конгресу була рішуче налаштована відгукнутися на заклик: «Хто піде?» Вона розповідала: «Я не знала, куди, як і що. Але одне я точно знала: хочу бути як Ісая, який сказав: “Ось я! Пошли мене”» (Ісаї 6:8). Ральф Леффлер поділився: «Цей знаменний день... поклав справжній початок кампанії проповідування про Царство, яка в наш час охопила всю землю».

Не дивно, що конгрес, який відбувся 1922 року в Сідар-Пойнті (штат Огайо), став важливою віхою в історії нашої організації!  Джордж Ґанґас сказав: «Цей конгрес ви́кликав у мене бажання ніколи не пропускати таких подій». І він згадував, що не пропустив жодного конгресу. Джулія Вілкокс написала: «Я просто не можу передати словами, яке захоплення я відчуваю кожного разу, коли в нашій літературі згадується конгрес 1922 року в Сідар-Пойнті. Я завжди хочу сказати: “Дякую тобі, Єгово, що дозволив мені бути там”».

Мабуть, багато хто з нас сьогодні з приємністю згадує конгрес, який особливо зворушив наше серце, додав нам ревності і зміцнив любов до нашого величного Бога та поставленого ним Царя. Такі спогади спонукують і нас сказати: «Дякую тобі, Єгово, що дозволив мені бути там».