1, 2. а) Через що ми можемо запитувати: «Доки?» б) Чому нас можуть підбадьорювати приклади вірних служителів давнини?

«ДОКИ..?» Таке запитання ставили вірні пророки Ісая та Авакум (Ісаї 6:11; Ав. 1:2). Укладаючи 13-й Псалом, цар Давид теж чотири рази запитував: «Доки..?» (Пс. 13:1, 2). Навіть наш Господь Ісус Христос, зіткнувшись з людьми, які не мали віри, поставив подібне запитання (Матв. 17:17). Тож не дивно, якщо й у нас іноді виникає таке запитання.

² Через що ми можемо запитувати: «Доки?» Можливо, нам доводиться зносити несправедливість. Або ж ми маємо проблеми, пов’язані з похилим віком і поганим здоров’ям, чи боремося з іншими труднощами в ці «скрутні часи», коли «жити... дуже важко» (2 Тим. 3:1). А може, нас виснажує те, наскільки перекручених поглядів дотримуються люди довкола нас. Хоч би якою була причина, нас підбадьорює знання того, що вірні служителі Єгови у минулому також ставили запитання, яке може непокоїти нас, і їх ніхто не засуджував за це.

3. Що може допомагати нам, коли ми опиняємося у важких обставинах?

 ³ Що може допомагати нам, коли ми опиняємося в таких важких обставинах? Учень Яків, брат Ісуса, під натхненням написав: «Тож, брати, виявляйте терпеливість до часу присутності Господа» (Як. 5:7). Безперечно, всім нам потрібна терпеливість. Але що означає бути терпеливим?

4, 5. а) Що означає бути терпеливим? б) Як учень Яків на прикладі пояснив одну з граней терпеливості? (Дивіться ілюстрацію на початку статті.)

⁴ Згідно з Біблією, терпеливість є результатом дії святого духу. Без Божої допомоги недосконалі люди не можуть бути достатньо терпеливими. Терпеливість — це дар від Бога. Виявляючи цю рису, ми доводимо свою любов до Бога і до людей. Нетерплячість послаблює узи любові, а терпіння зміцнює їх (1 Кор. 13:4; Гал. 5:22). Терпеливість включає в себе багато інших рис, важливих для християн. Наприклад, вона тісно пов’язана з витривалістю, завдяки якій ми можемо зносити труднощі, не втрачаючи оптимізму (Кол. 1:11; Як. 1:3, 4). Також терпеливість допомагає нам не мститися та залишатися міцними й непохитними, хоч би що з нами трапилося. Крім того, Біблія показує, що нам треба бути готовими чекати. Про цю грань терпеливості говориться в Якова 5:7, 8. (Прочитайте.)

⁵ Чому нам треба бути готовими чекати, поки Єгова не почне діяти? Яків наводить приклад рільника. Рільник наполегливо працює для того, щоб виростити урожай. Проте він не може вплинути на погоду чи ріст рослин. Рільник не може пришвидшити час. Він розуміє, що йому необхідно терпеливо чекати «цінного плоду землі». Так само і ми, чекаючи на сповнення обіцянок Єгови, не можемо вплинути на чимало факторів (Марка 13:32, 33; Дії 1:7). Як і рільнику, нам треба терпеливо чекати.

6. Чого ми вчимося з прикладу пророка Михея?

⁶ Наші обставини подібні до тих, які існували за днів пророка Михея. Він жив під час правління лихого царя Ахаза. За його часу люди стали настільки зіпсованими, що «вправно чин[или] зло». (Прочитайте Михея 7:1—3.) Михей усвідомлював, що не може змінити ситуацію. Але що йому було під силу? Він каже: «Я буду виглядати Єгову, я з готовністю чекатиму [«терпеливо чекатиму», прим.] Бога спасіння мого, і мій Бог почує мене» (Мих. 7:7). Подібно до Михея, ми теж маємо з готовністю чекати.

7. Чому нам недостатньо просто чекати на Єгову, поки він не сповнить свої обіцянки?

⁷ Якщо ми розвинули віру, як у Михея, то будемо з готовністю чекати на Єгову. Наша ситуація відрізняється від ситуації в’язня, який чекає у камері на свою страту. В’язень змушений чекати, але не можна сказати, що він чекає з нетерпінням. Однак це не стосується нас. Ми з готовністю чекаємо на Єгову, оскільки знаємо, що він виконає свою обіцянку дати нам вічне життя саме тоді, коли буде потрібно, у найбільш слушний час. Тому ми «стійко все зноси[мо] з радістю і терпеливістю» (Кол. 1:11, 12). Якби ми, чекаючи, нарікали і скаржилися, що Єгова зволікає, це б йому не сподобалось (Кол. 3:12).

8. Про що слід пам’ятати, коли ми роздумуємо над прикладами вірних Божих служителів давнини?

⁸ Ми будемо чекати з більшою готовністю, якщо згадуватимемо про вірних служителів давнини, які терпеливо чекали на Єгову, поки він виконав свої обіцянки (Рим. 15:4). Коли ми роздумуємо над їхніми прикладами, варто пам’ятати, скільки часу їм доводилося чекати, чому вони з готовністю чекали і які благословення принесла їм терпеливість.

9, 10. Скільки часу Авраам і Сарра мусили чекати на Єгову?

⁹ Розгляньмо приклад Авраама і Сарри. Вони належать до «тих, хто завдяки вірі й терпеливості успадковує обіцяне». Біблія каже нам, що «Авраам виявляв терпеливість» і отримав обіцянку про те, що Єгова поблагословить його і розмножить його потомство (Євр. 6:12, 15). Для виконання цієї обіцянки потрібен був час. Тож Аврааму треба було і далі виявляти терпеливість. Угода, яку Єгова уклав з Авраамом, почала набувати чинності 14 нісана 1943 року до н. е. Тоді Авраам і Сарра разом зі своїми домашніми перетнули ріку Євфрат і увійшли в Обіцяний край. Після цього Авраам мусив чекати 25 років, поки 1918 року до н. е. народився його син Ісак, а тоді ще 60 років, поки 1858 року до н. е. народилися його внуки Ісав і Яків (Євр. 11:9).

¹⁰ Скільки землі успадкував Авраам? Ми читаємо: «На той час він [Єгова] не дав йому [Аврааму] там спадщини навіть на ширину ступні.  Натомість Бог пообіцяв віддати йому весь той край у володіння, і не тільки йому, але і його потомству, хоча на той час він ще не мав дітей» (Дії 7:5). Це сталося через 430 років після того, як Авраам перетнув Євфрат. Тільки тоді його нащадки стали народом, який мав заволодіти краєм (Вих. 12:40—42; Гал. 3:17).

11. Чому Авраам з готовністю чекав на Єгову і які благословення він отримає за свою терпеливість?

¹¹ Авраам з готовністю чекав тому, що його терпеливість ґрунтувалася на вірі в Єгову. (Прочитайте Євреїв 11:8—12.) Авраам чекав з радістю, хоча й не побачив за свого життя цілковитого виконання Божої обіцянки. Але тільки уявіть, як радітиме Авраам, коли воскресне в раю на землі. Він буде приємно здивований тим, скільки про нього і про його нащадків розповідається в Біблії *. Напевно, він буде в захваті, коли довідається про свою важливу роль у виконанні наміру Єгови щодо обіцяного потомства. Без сумніву, він переконається, що варто було так довго чекати.

12, 13. Чому Йосипу треба було виявляти терпеливість і з чого видно, що він мав правильне мислення?

¹² Авраамів правнук Йосип теж був готовий виявляти терпеливість. Він став жертвою кричущої несправедливості. Спочатку, коли Йосипу було близько 17 років, рідні брати продали його в рабство. Потім його фальшиво звинуватили у спробі зґвалтувати дружину його пана і кинули до в’язниці, закувавши у ланцюги (Бут. 39:11—20; Пс. 105:17, 18). Здавалося, що за свої праведні вчинки він отримав не благословення, а покарання. Однак через 13 років все дуже швидко змінилося. Йосипа звільнили з в’язниці, і в Єгипті він став другим після фараона (Бут. 41:14, 37—43; Дії 7:9, 10).

¹³ Чи Йосип озлобився через несправедливість, з якою зіткнувся? Чи втратив він довіру до свого Бога Єгови? Ні. Що допомагало Йосипу терпеливо чекати? Його віра в Єгову. Він бачив, що справами керував Єгова. Це видно зі слів Йосипа, з якими він звернувся до своїх братів: «Не бійтесь! Хіба ж я Бог? Ви хотіли завдати мені кривди, але Бог задумав обернути все на добро і багатьом врятувати життя, що він і робить сьогодні» (Бут. 50:19, 20). Отже, Йосип усвідомив, що варто було чекати.

14, 15. а) Чому можна сказати, що Давид виявляв особливу терпеливість? б) Що допомагало Давиду терпеливо чекати?

¹⁴ Також цар Давид неодноразово зазнавав несправедливості. Єгова помазав його ще в юному віці на майбутнього царя Ізраїля. Але Давид мусив чекати приблизно 15 років, поки його зробили царем лише над племенем Юди (2 Сам. 2:3, 4). Деякий час невірний цар Саул переслідував Давида, намагаючись його вбити *. У результаті Давиду доводилось втікати від Саула. Іноді він жив у чужому краї, а іноді в печерах у пустелі. Навіть коли Саул загинув у битві, Давид далі мусив чекати ще приблизно сім років, перш ніж почав царювати над  усім ізраїльським народом (2 Сам. 5:4, 5).

¹⁵ Чому Давид був готовий терпеливо чекати? Він дає відповідь у тому самому псалмі, в якому чотири рази запитує: «Доки..?» Ось що він каже: «Я ж покладаюсь на твою віддану любов, буде тішитися серце моє, бо ти даєш порятунок. Я співатиму Єгові, бо він рясно винагороджує мене» (Пс. 13:5, 6). Давид покладався на віддану любов Єгови. Він з радістю чекав на порятунок і роздумував над тим, які благословення вже отримав від Єгови. Безсумнівно, Давид вважав, що варто чекати.

16, 17. Як Бог Єгова та Ісус Христос подають приклад, виявляючи готовність чекати?

¹⁶ Заохочуючи нас виявляти терпеливість, Єгова не вимагає від нас того, чого не робить сам. Адже він готовий чекати і подає в цьому видатний приклад. (Прочитайте 2 Петра 3:9.) Уже тисячі років Єгова терпеливо чекає, щоб зрештою назавжди вирішилися моральні питання, підняті в Едемському саду. Він «терпеливо чекає» часу, коли його ім’я буде повністю освячене. Ті, хто «на нього з нетерпінням чекає», отримають чудові благословення (Ісаї 30:18, прим.).

¹⁷ Ісус теж готовий чекати. Він зніс випробування своєї непорочності на землі і представив Богові цінність своєї викупної жертви у 33 році н. е. Проте йому довелося чекати аж до 1914 року, перш ніж він почав правити (Дії 2:33—35; Євр. 10:12, 13). І лише в кінці Тисячолітнього царювання Ісуса будуть повністю знищені всі його вороги (1 Кор. 15:25). Йому треба ще довго чекати, але чекати варто.

18, 19. Що допоможе нам бути готовими терпеливо чекати?

¹⁸ Тож, поза всяким сумнівом, усім нам треба бути готовими чекати і виявляти терпеливість. Але що допоможе нам у цьому? Просіть у Бога святого духу. Пам’ятайте, що терпеливість — це одна з граней плоду святого духу (Еф. 3:16; 6:18; 1 Фес. 5:17—19). Благайте Єгову, щоб він допоміг вам бути терпеливими і витривалими.

¹⁹ Крім того, не забувайте, завдяки чому Авраам, Йосип і Давид могли терпеливо чекати на виконання обіцянок Єгови. Їм допомагала віра в Єгову і довір’я до нього. Вони не зосереджувалися на собі і на власному комфорті. Роздуми над тим, які благословення вони отримали, допоможуть нам також терпеливо чекати.

20. Що ми рішуче налаштовані робити?

²⁰ Незважаючи на випробування і труднощі, ми рішуче налаштовані з готовністю чекати. Іноді ми можемо волати: «Доки так буде, Єгово?» (Ісаї 6:11). Але, зміцнені силою Божого святого духу, ми поділяємо почуття Єремії, який сказав: «Єгова — моя частка... тому я з готовністю буду чекати його» (Плач 3:21, 24).