ЖЕРТВИ довгий час були невід’ємною частиною правдивого поклоніння. Ізраїльтяни складали в жертву тварин, а християни приносять «жертву хвали». Однак існують інші жертви, які дуже приємні Богу (Євр. 13:15, 16). Ті, хто приносить їх, отримують радість і благословення. Це видно з нижченаведених прикладів.

Анна, яка вірно служила Богові, прагнула мати сина, але була бездітною. Вона в молитві дала обітницю Богові: «Якщо... даси мені сина, то я віддам його тобі, Єгово, на всі дні його життя» (1 Сам. 1:10, 11). З часом Анна завагітніла і народила сина, Самуїла. Відлучивши Самуїла від грудей, Анна відвела його до святого намету згідно зі своєю обітницею. Єгова поблагословив її за дух саможертовності. Анна народила ще п’ятьох дітей, а Самуїл став пророком і брав участь у написанні Біблії (1 Сам. 2:21).

Подібно до Анни і Самуїла, християни в наші дні присвячують своє життя служінню Творцю. Ісус пообіцяв, що будь-які жертви, на які ми йдемо заради служіння Єгові, будуть рясно винагороджені (Марка 10:28—30).

У першому столітті християнка, на ім’я Дорка, робила «дуже багато добрих діл і була щедра на дари милосердя». Це були її жертви заради інших. Але, на жаль, «вона захворіла й померла», що дуже засмутило збір. Коли учні почули, що в їхній місцевості перебуває Петро, вони попросили його прийти до них якнайшвидше. Учні надзвичайно зраділи, коли Петро прийшов і воскресив Дорку. Це перше згадане в Біблії воскресіння, яке було здійснене одним з апостолів (Дії 9:36—41). Бог не забув жертв Дорки (Євр. 6:10). Про її щедрість розповідається в Божому Слові. Дорка подала нам чудовий приклад для наслідування.

Апостол Павло також подав приклад щедрості, приділяючи іншим багато часу й уваги. До християн у Коринфі він написав: «Я ж з великою радістю віддам за вас усе, навіть самого себе» (2 Кор. 12:15). Павло з власного досвіду знав: жертви задля інших не тільки приносять задоволення. Значно важливіше, що Єгова благословляє і схвалює тих, хто йде на такі жертви (Дії 20:24, 35).

Без сумніву, Єгові приємно, коли ми використовуємо свій час і сили, щоб сприяти справам Царства і допомагати одновірцям. Але як ще можна підтримувати працю проповідування про Царство? Ми можемо шанувати Бога своїми добровільними пожертвами. Вони використовуються на підтримку проповідницької праці по цілому світі, в тому числі на утримання місіонерів та інших спеціальних повночасних служителів. До того ж добровільні пожертви йдуть на підготовку і переклад наших публікацій та відеоматеріалів, на допомогу постраждалим під час стихійних лих і на будівництво нових Залів Царства. Ми можемо не сумніватися, що «щедра людина матиме благословення». Крім того, ми шануємо Єгову, коли віддаємо йому найліпше, що маємо (Присл. 3:9; 22:9).