Книга Йова 15:1—35

  • Другий монолог Еліфаза (1–35)

    • Заявляє, що Йов не має страху перед Богом (4)

    • Каже, що Йов зухвалий (7–9)

    • «Бог своїм ангелам не довіряє» (15)

    • Той, хто страждає,— неправедний (20–24)

15  І відповів теманя́нин Еліфа́з:+  2  «Хіба буде мудрий відповідати порожніми словами*і наповнювати свою утробу східним вітром?  3  Самі докори не принесуть пожитку,і від самих лиш розмов не буде користі.  4  Через тебе зникає страх перед Богом,ти применшуєш важливість роздумів про нього.  5  Адже твоя провина вчить тебе, що́ казати*,і мова лукава тобі до вподоби.  6  Не я, а уста твої звинувачують тебе,губи твої свідчать проти тебе.+  7  Хіба ти був першою людиною, яка народилась,хіба ти раніше за пагорби з’явився на світ?  8  Невже ти чуєш таємні слова Богаабо думаєш, що тільки в тебе мудрість?  9  Що ти знаєш, чого ми не знаємо?+ Що розумієш, чого не розуміємо ми? 10  Серед нас старі та сивоголові,+чоловіки, набагато старші за твого батька. 11  Хіба тобі бракує потіхи від Богачи лагідних слів, до тебе проказаних? 12  Чому твоє серце загордилосяі чому твої очі люто блискають? 13  Ти обертаєш свій дух проти Богаі дозволяєш, щоб з уст твоїх виходили такі слова. 14  Хіба може смертна людина бути чистою,хіба може народжений жінкою бути праведним?+ 15  Таж Бог своїм ангелам* не довіряє,і навіть небеса в його очах нечисті,+ 16  то що ж казати про людину, яка гидка і зіпсута,+яка п’є неправедність, наче воду! 17  Я тобі розкажу, а ти вислухай мене. Я розповім про те, що бачив, 18  про те, що говорять мудрі, що почули вони від батьків+і не приховали від нас. 19  Лише їм була дана земля,і чужинець не проходив серед них. 20  Неправедний страждає всі свої дні —стільки років, скільки визначено цьому гнобителю. 21  В його вухах лунають звуки жахливі,+у мирний час нападають на нього грабіжники. 22  Він не вірить, що врятується з темряви.+ На нього чекає меч. 23  Блукає він у пошуках їжі* — де ж її взяти? І добре він знає, що день темряви близько. 24  Скорбота і муки жахають його,насідають на нього, мов цар, готовий ринутися в бій. 25  Бо піднімає він руку свою на самого Богаі повстає проти* Всемогутнього. 26  Він уперто йде проти ньогоз масивним міцним щитом*, 27  обличчя його запливло жиром,і жиром обросли його стегна. 28  Міста, в яких він мешкає, будуть зруйновані,і в домах його ніхто не житиме,вони стануть купами каміння. 29  Він не збагатіє, і достаток його не примножиться,не поширить він свої володіння на землі. 30  Не втече він від темряви,полум’я висушить його пагін*,і від подиху Божих* уст він згине.+ 31  Хай він не покладається на марноту, збившись з дороги,бо тільки марноту отримає взамін. 32  Ще не прийде день його, як усе це станеться,і гілки його ніколи не розростуться.+ 33  Він буде мов виноградна лоза, яка скидає нестиглі плоди,і мов оливкове дерево, яке струшує цвіт. 34  Адже зборище безбожних* безплідне,+і намети хабарників пожере вогонь. 35  Вони вагітніють лихом і народжують кривду,утроба їхня плодить обман».

Примітки

Або «вітряним знанням».
Або «твоя провина навчає твої уста».
Букв. «святим».
Букв. «хліба».
Або «намагається здолати».
Букв. «своїми товстими виступами на щитах».
Тобто будь-яку надію на відновлення.
Букв. «його».
Або «відступників».