Книга Ісаї 29:1—24

  • Горе Аріїлу! (1–16)

    • Шанують устами, але серце їхнє далеко (13)

  • Глухі будуть чути, а сліпі — бачити (17–24)

29  «Горе Арії́лу*, Арії́лу — місту, де таборився Давид!+ Нехай минає рік за роком,і далі відзначайте свої щорічні свята.+   Але я заподію лихо Арії́лу,+і порине він у жалобу й голосіння.+ Він буде для мене як вогнище на Божому жертовнику.+   Отаборюся навколо тебе,візьму в облогу, оточу тебе частоколомі зведу вали.+   Ти впадеш і будеш принижений,говоритимеш з землі,і слова твої будуть ледве чутні з пороху. Твій голос лунатиме з землі+і буде подібний на голос того, хто викликає духів,із пороху ти шепотітимеш.   Твої численні вороги* перетворяться на дрібний порох,+і натовп тиранів буде немов полова, яку розносить вітер.+ Усе це станеться раптово, в одну мить.+   Я, Єгова, Бог військ, зверну на тебе увагуі захищу тебе громом, землетрусом і потужним гуркотом,лютим вітром, бурею та нищівним вогнем».+   Тоді всі народи, що воюють проти Арії́ла,+ —усі, хто виступив проти нього,хто будує облогові баштиі заподіює лихо йому,—будуть як сон, як нічне видіння.   Як голодний, якому сниться, що він їсть,а прокинувшись, відчуває голод*,як спраглий, якому сниться, що він п’є,а прокинувшись, відчуває втому і спрагу*,так буде з усіма народами,які йдуть війною проти гори Сіон.+   Остовпійте й дивуйтесь!+ Замружте очі, будьте сліпі.+ Вони сп’яніли, та не від вина,хитаються, та не від алкогольного напою. 10  Бо Єгова вилив на вас дух глибокого сну.+ Він затулив ваші очі, пророки,+він покрив ваші голови, провидці.+ 11  Кожне ваше видіння немов слова запечатаної книги.+ Її дають тому, хто вміє читати, і кажуть: «Прочитай її вголос, будь ласка», а він відповідає: «Я не можу, бо вона запечатана». 12  Тоді книгу дають тому, хто не вміє читати, і просять: «Прочитай це вголос, будь ласка», а він відповідає: «Я ж не вмію читати». 13  Тож Єгова промовляє: «Ці люди наближаються до мене лише на словахі шанують мене своїми устами,+але серце їхнє далеко від мене. І їхній страх переді мною — лише людські заповіді, яких вони навчилися.+ 14  Тому я знову зроблю з цим народом щось неймовірне,+щось дивовижне,і мудрість його мудреців загине,а розум розсудливих буде заховано».+ 15  Горе тим, хто ретельно приховує свої плани* від Єгови,+хто чинить свої справи в темрявій каже: «Хто нас бачить? Хто знає, що́ ми робимо?»+ 16  Як же ви все перекручуєте*! Чи глина гончареві рівня?+ Чи скаже виріб про того, хто зробив його: «Він мене не робив»?+ Чи скаже річ про свого творця: «Він нічого не розуміє»?+ 17  Ще трохи, і Ліва́н обернеться на фруктовий сад,+а сад вважатиметься лісом.+ 18  У той день глухі чутимуть слова з книгиі очі сліпих будуть бачити, бо звільняться від мороку й темряви.+ 19  Сумирні дуже радітимуть Єговою,і бідні будуть тішитися Святим Ізра́їлевим.+ 20  Бо щезне тиран,загине хвалькоі вигублені будуть усі, хто тільки й чекає, щоб кривду вчинити,+ 21  ті, що, наговорюючи, роблять інших винними,і ті, що ставлять пастки захисникові* при брамі,+а також ті, хто відмовляє праведному в справедливості, прикриваючись порожніми словами.+ 22  Тому Єгова, Авраамів викупник,+ каже нащадкам Якова: «Яків більше не засоромиться,і не зблідне обличчя його*.+ 23  Бо коли він побачить своїх дітей довкола себе —витвір моїх рук,+то вони освятять моє ім’я,освятять Святого Яковового,і будуть вони благоговіти перед Богом Ізра́їлевим.+ 24  Ті, хто має свавільний дух, здобудуть розуміння,і ті, хто нарікає, приймуть повчання».

Примітки

Можливо, озн. «вогнище на Божому жертовнику», і, очевидно, стосується Єрусалима.
Букв. «чужинці».
Або «його душа порожня».
Або «і його душа висохла».
Або «раду».
Або «наскільки ж ви зіпсуті».
Букв. «тому, хто докоряє».
Тобто від сорому і розчарування.