Суботу. Див. глосарій.

Нивами. Див. коментар до Мт 12:1.

Те, що не дозволяється. Див. коментар до Мт 12:2.

Хліби представлення. Див. коментар до Мт 12:4.

Божий дім. Див. коментар до Мр 2:26.

Має владу над суботою. Див. коментар до Мт 12:8.

Із сухою правою рукою. Розповідь про зцілення цього чоловіка в суботу міститься у трьох Євангеліях, але тільки Лука говорить, що сухою, або паралізованою, у чоловіка була права рука (Мт 12:10; Мр 3:1). Лука, як лікар, згадує деталі, про які не згадують Матвій і Марко. Наприклад, порівняйте Мт 26:51 і Мр 14:47 з Лк 22:50, 51. (Див. «Вступ до Луки».)

Знаючи їхні думки. Лука пише, що Ісус знав про думки книжників і фарисеїв. Однак Матвій і Марко не згадують цієї подробиці. (Пор. паралельні оповіді в Мт 12:10—13; Мр 3:1—3.)

Життя. Або «душу». (Див. глосарій, «Душа».)

Апостолами. Див. коментар до Мт 10:2.

Ревним. Вживається для того, щоб відрізнити апостола Симона від апостола Симона Петра (Лк 6:14). Грецьке слово зелоте́с, вжите тут і в Дії 1:13, означає «той, хто ревний, запальний». В паралельних оповідях у Мт 10:4 і Мр 3:18 вживається слово «Кананіт», яке, на думку декого, має єврейське або арамейське походження і також означає «той, хто ревний, запальний». Можливо, Симон колись належав до зелотів, юдейського руху, члени якого виступали проти римлян, а можливо, його так назвали через те, що він був ревний і запальний.

Який пізніше став зрадником. Цей вислів вартий уваги, адже вказує на те, що в особистості Юди відбулася зміна. Він не був зрадником ані коли став учнем, ані коли Ісус обрав його апостолом. Він також не був приречений на роль зрадника. Послуговуючись свободою волі, Юда сам вибрав неправильний шлях через якийсь час після того, як був призначений апостолом. Цей момент від початку помітив Ісус, як видно з Ів 6:64.

Став на рівному місці. Як видно з контексту, Ісус спустився з гори, де, перш ніж вибрати 12 апостолів, всю ніч провів у молитві (Лк 6:12, 13). Він знайшов рівне місце на схилі гори, можливо неподалік від Капернаума, в якому часто зупинявся під час свого служіння. Туди зійшовся численний натовп людей, і Ісус усіх їх зцілив. Згідно з паралельною розповіддю в Мт 5:1, 2, Ісус «зійшов на гору» і «почав їх навчати». Ці слова можуть вказувати на те, що він піднявся трохи вище від рівного місця на схилі гори. З розповіді Матвія і Луки можна дійти висновку, що, спускаючись з гори, Ісус, очевидно, зупинився на рівному місці, а тоді піднявся трохи вище і почав навчати людей. Або ж у Мт 5:1 Матвій описує події в загальному і не вдається у подробиці, як це робить Лука.

Своїх учнів. Грецьке слово матете́с, що перекладається як «учень», стосується того, кого навчають, і містить думку про особисту прив’язаність до вчителя, яка впливає на все життя учня. Хоча послухати Ісуса зібралося дуже багато людей, він, імовірно, звертається в основному до своїх учнів, які сидять найближче до нього (Мт 5:1, 2; 7:28, 29).

І почав говорити. Нагірну проповідь записав і Матвій (розділи 5—7), і Лука (6:20—49). Лука подає цю проповідь у стислій формі. Варіант, записаний Матвієм, приблизно в чотири рази довший і містить всю інформацію з розповіді Луки, за винятком кількох віршів. Обидві розповіді починаються і закінчуються однаково, містять багато ідентичних висловів та загалом подають подібні думки в однаковому порядку. Іноді у паралельних місцях обох оповідей та сама думка передана по-різному. Все ж ці оповіді узгоджуються між собою. Цікаво, що думки з кількох великих уривків Нагірної проповіді, яких немає в розповіді Луки, Ісус повторив пізніше. У Нагірній проповіді Ісус, наприклад, говорив про молитву (Мт 6:9—13) і правильне ставлення до матеріальних речей (Мт 6:25—34). Очевидно, приблизно через півтора року він повторив ці думки, і Лука їх записав (Лк 11:2—4; 12:22—31). Крім того, оскільки Лука писав для християн різного походження, він, можливо, не включив ті уривки проповіді, які могли цікавити передусім юдеїв (Мт 5:17—27; 6:1—18).

Щасливі. Див. коментарі до Мт 5:3; Рм 4:7.

Ви, бідні. Грецьке слово, перекладене як «бідні», означає «нужденні; жебраки». У Євангелії від Луки перша згадка про тих, хто щасливий, трохи відрізняється від сказаного в Мт 5:3. Матвій вживає те саме грецьке слово, але додає до нього слово «дух», тож цілий вислів буквально означає «бідні (жебраки) духом». (Див. коментарі до Мт 5:3; Лк 16:20.) Цей вислів вказує на людей, які гостро усвідомлюють свою духовну нужду і розуміють, що залежні від Бога. В оповіді Луки говориться просто про бідних, і це не суперечить оповіді Матвія, оскільки бідні та пригноблені часто більш схильні визнавати свої духовні потреби і гостріше усвідомлюють свою залежність від Бога. Сам Ісус говорив, що важливою причиною його приходу як Месії було «звіщати добру новину бідним» (Лк 4:18). Ті, хто пішов за Ісусом і завдяки цьому мав надію отримати благословення Царства Божого, здебільшого були бідними чи простими людьми (1Кр 1:26—29; Як 2:5). Однак з розповіді Матвія чітко видно, що сама по собі бідність не гарантує Божого схвалення. Тож початкові слова Нагірної проповіді в двох оповідях доповнюють одні одних.

Вже отримали свою втіху сповна. Грецьке слово апе́хо, яке можна перекласти як «мати сповна», часто з’являлося на розрахункових квитанціях і означало «сплачено в повному обсязі». Горе, про яке говорить Ісус,— це біль, смуток чи якісь погані наслідки, яких можуть зазнати багаті. Проблема не в тому, що багаті мають комфортне життя, а в тому, що люди, які дорожать матеріальним багатством, можуть нехтувати служінням Богу і втратити нагоду відчути справжнє щастя. Саме від цього застерігав Ісус. Такі люди вже отримали свою втіху, тобто всю свою нагороду, і не мали очікувати чогось від Бога. (Див. коментар до Мт 6:2.)

Не переставайте любити своїх ворогів. Див. коментар до Мт 5:44.

Позичаєте. Тобто позичаєте без відсотків. Закон забороняв ізраїльтянам давати позику під відсотки нужденним співвітчизникам (Вх 22:25); він заохочував, позичаючи бідним, бути щедрими (Пв 15:7, 8; Мт 25:27).

Завжди прощайте — і буде прощено вам. Або «завжди відпускайте — і буде відпущено вам». Грецьке слово, перекладене як «прощати», буквально означає «відпускати; відсилати; звільняти (наприклад, в’язня)». Вжите як протиставлення словам «судити» і «осуджувати», це слово передає думку про виправдання і прощення навіть у тих випадках, коли, на перший погляд, людина заслуговує покарання чи відплати.

Давайте. Або «продовжуйте давати». Форма вжитого тут грецького дієслова вказує на тривалу дію.

Поділ... одягу. Цим висловом перекладено грецьке слово, яке буквально означає «лоно (груди)», але в цьому контексті, очевидно, стосується складки верхнього одягу, підперезаного поясом. Вислів «насипати у поділ одягу» може вказувати на звичай деяких торговців насипати товар у складку верхнього одягу покупця.

Приклади. Або «притчі». (Див. коментар до Мт 13:3.)

Скалку... колоду. Див. коментар до Мт 7:3.

Лицеміре. Спочатку грецьким словом гіпокріте́с називали грецьких (а пізніше римських) театральних акторів, які вдягали великі маски, щоб приховати своє справжнє лице чи підсилити голос. Згодом це слово набуло переносного значення і стало вказувати на того, хто приховує свої справжні спонуки чи вдає з себе когось іншого. В Мт 6:5, 16 Ісус назвав «лицемірами» юдейських релігійних провідників. Тут (Лк 6:42) він застосовує це слово до будь-кого зі своїх учнів, хто зосереджується на помилках інших людей і не зважає на власні.

Повінь. Взимку (особливо у місяці теветі, тобто у грудні — січні) в Ізраїлі нерідко бувають бурі з сильними вітрами і проливними дощами, що можуть призвести до нищівних повеней. (Див. додаток Б15.)