Буття 47:1—31
47 Тож Йосип прийшов до фараона+ і сказав: «З ханаа́нського краю прийшов мій батько і брати зі своєю дрібною і великою худобою та всім майном. Зараз вони в краю Гоше́н».+
2 І Йосип узяв п’ятьох братів та привів до фараона.+
3 Фараон же запитав Йосипових братів: «Чим ви займаєтесь?» Вони відповіли: «Твої слуги — пастухи овець. Пастухами були й наші прабатьки».+
4 Потім брати додали: «В Ханаа́ні лютує голод, худобу годувати нічим,+ тому ми прийшли сюди і хотіли б жити тут як чужинці.+ Будь ласка, дозволь твоїм слугам оселитись у землі Гоше́н».+
5 І фараон сказав Йосипу: «До тебе прийшов твій батько і твої брати.
6 Маєш перед собою весь єгипетський край, тож посели їх у найліпших землях.+ Нехай вони живуть у краю Гоше́н. Якщо ж серед них є здібні чоловіки, то зроби їх відповідальними за мою худобу».
7 Тоді Йосип привів до фараона свого батька Якова, і той поблагословив фараона.
8 Фараон запитав Якова: «Скільки тобі років?»
9 У відповідь Яків сказав: «Мандрую* я вже 130 років. Роки мого життя нечисленні та важкі+ і не такі довгі, як роки життєвої мандрівки* моїх прабатьків».+
10 Після того Яків поблагословив фараона і вийшов від нього.
11 Отже, Йосип поселив батька і братів у Єгипті та за наказом фараона дав їм у володіння найліпші землі, землі в краю Рамесе́с.+
12 І Йосип постійно дбав, щоб його батько, брати і вся батькова родина отримували їжу* — відповідно до того, скільки в кожній сім’ї було дітей.
13 По цілому краю не було їжі*, бо лютував голод, і мешканці Єгипту та Ханаа́ну через той голод дуже виснажились.+
14 А Йосип, продаючи людям зерно, збирав усі гроші Єгипту та Ханаа́ну+ і передавав їх до фараонового дому.
15 З часом у мешканців Єгипту та Ханаа́ну гроші закінчились, і всі єгиптяни почали приходити до Йосипа й казати: «Дай нам їжі, інакше ми всі помремо в тебе на очах, бо в нас більше немає грошей!»
16 Тоді Йосип сказав: «Якщо немає грошей, то давайте свою худобу, і отримаєте їжу».
17 І вони почали приводити до Йосипа худобу, а він взамін за коней, ослів, дрібну та велику худобу давав їм їжу. Отже, в той рік Йосип забезпечував їх їжею взамін за всю їхню худобу.
18 Коли цей рік закінчився, люди стали приходити до Йосипа і наступного року, і вони казали: «Пане, хочемо, щоб ти знав, що всі свої гроші і всю худобу ми вже віддали тобі. Єдине, що тепер можемо дати нашому пану,— це самих себе і свої землі.
19 Невже ти хочеш, щоб ми померли в тебе на очах і щоб наша земля запустіла? Купи нас і нашу землю взамін за їжу. Ми станемо рабами фараона, і вся наша земля належатиме йому. Дай нам насіння, щоб ми вижили й не померли і щоб наша земля не запустіла».
20 Тоді Йосип скупив для фараона всю землю єгиптян, бо через сильний голод кожен єгиптянин продав своє поле, і так вся земля стала фараоновою.
21 Потім Йосип наказав, щоб усі мешканці Єгипту з усіх його куточків переселилися в міста.+
22 Йосип не купив лише тої землі, яка належала священикам.+ Вони отримували харчі з дому фараона і завдяки цьому жили. Тому свою землю вони не продавали.
23 Тоді Йосип сказав народу: «Сьогодні я купив для фараона вас і ваші землі. Ось вам насіння — засівайте поля́.
24 Коли ж будете збирати врожай, то п’яту частину віддасте фараону,+ а чотири частини залишите собі, щоб ви мали чим засівати поля і могли прогодувати себе, своїх дітей та всіх у своєму домі».
25 У відповідь народ сказав: «Пане, ти врятував нам життя.+ Тож вияви нам ласку й тепер, і ми станемо рабами фараона».+
26 І Йосип видав постанову, яка діє в єгипетській землі і донині: фараону належить п’ята частина врожаю. У власність фараона не перейшла тільки земля священиків.+
27 А ізраїльтяни і далі жили в Єгипті, в краю Гоше́н.+ Вони оселилися там, розмножувались і зрештою стали дуже численними.+
28 Яків провів у єгипетському краю 17 років. Усього він прожив 147 років.+
29 Коли прийшов час Ізра́їлю помирати,+ він покликав свого сина Йосипа і сказав: «Якщо я знайшов ласку у твоїх очах, прошу, поклади руку під моє стегно* і поклянись, що виявиш мені віддану любов та вірність. Будь ласка, не ховай мене в Єгипті.+
30 Коли я помру*, забери мене з Єгипту та поховай у могилі моїх прабатьків».+ На це Йосип відповів: «Я зроблю так, як ти кажеш».
31 Тоді Яків сказав: «Поклянись». І той поклявся.+ А Ізра́їль схилився над узголів’ям свого ліжка.+
Примітки
^ Або «тимчасово перебуваю; живу як чужинець».
^ Або «тимчасового перебування; життя як чужинців».
^ Букв. «хліб».
^ Букв. «хліба».
^ Очевидно, в давнину так підтверджували клятву.
^ Букв. «ляжу зі своїми батьками».