Книга Єремії 10:1—25
10 Народе Ізра́їля, послухайте, що́ Єгова говорить до вас.
2 Так промовляє Єгова:
«Не навчайтеся доріг інших народів+і не лякайтесь небесних знаків,що їх лякаються вони.+
3 Адже звичаї народів — то омана*.
Хтось зрубав у лісі дерево,а майстер обробив його своїм знаряддям*.+
4 Його прикрашають сріблом і золотом,+беруть молоток і прибивають його цвяхами, щоб він не впав.+
5 Таж вони — як те опудало на огірковому полі, вони не можуть говорити.+
Їх носять, бо вони неспроможні зробити й кроку.+
Не бійтеся їх, вони не завдадуть вам жодної шкоди,але й добра зробити не зможуть».+
6 Немає тобі рівного, Єгово!+
Ти величний і твоє ім’я велике та могутнє!
7 Хіба може хтось не боятися тебе, Царю народів?!+
Ти достойний цього, бо серед усіх мудреців і царів усіх народівнемає тобі рівного!+
8 Усі вони нерозумні й безглузді,+адже дерево може навчити тільки омани*.+
9 З Таршı́шу+ переправляють срібні пластини, з Уфа́зу — золото,вироби майстрів і діло рук золотарів.
Одягають їх у синю тканину та пурпурну вовну.
Усі вони — вироби майстрів.
10 Але Єгова справді є Богом.
Він — Бог живий+ і Цар вічний.+
Від його гніву задрижить земля,+жоден народ не витримає його осуду.
11 * Ось що ви скажете їм:
«Божки не створили небес і землі,тому вони зникнуть з землі, і їх не буде вже під небесами.+
12 Він створив землю своєю силою,утвердив родючу землю своєю мудрістю+і розумінням своїм напнув небеса.+
13 Від його голосугуркотять води в небі,+він піднімає хмари* від країв землі,+посилає з дощем блискавки*і виводить вітер зі своїх сховищ.+
14 Усі поводяться нерозсудливо і не мають знання.
Кожен золотар засоромиться через свого різьбленого ідола,+бо його ідол з металу* — то брехняі духу* в ньому немає.+
15 Вони — омана* й посміховисько.+
У день розплати вони погинуть.
16 Бог Яковів* не такий, як вони,бо він створив усе,а Ізра́їль — жезл його власності.+
Його ім’я — Єгова, Бог військ.+
17 О жінко, що в облозі,позбирай з землі свої речі.
18 Бо так говорить Єгова:
«Тепер я викину* жителів з цього краю+і спроваджу на них лихо».
19 Горе мені через мої рани*!+
Моя рана невиліковна.
Тож я сказав: «Це хвороба моя, і я мушу зносити її.
20 Намет мій спустошили і мотузки його порозривали.+
Сини мої покинули мене, немає їх більше.+
Нема кому розбити намет, нема кому напнути його полотнища.
21 Пастирі поводились нерозумно,+не звертались до Єгови.+
Тому вони не діяли з проникливістю,і всі їхні отари розбрелися».+
22 Послухайте! Ось звістка! Вже недалеко!
З північного краю доноситься великий гуркіт,+який оберне міста Юди в пустку, у лігво шакалів.+
23 Єгово, я знаю, що не в волі людини її дорога.
Не в волі того, хто йде, скеровувати свої кроки.+
24 Виправляй мене, Єгово, за справедливістю,а не в гніві,+ щоб ти не знищив мене.+
25 Вилий свою лють на народи, які нехтують тобою,+і на племена, які не кличуть твого імені.
Бо вони пожерли Якова,+пожерли його та знищили,+спустошили його рідний край.+
Примітки
^ Або «марнота».
^ Або «різаком».
^ Або «марноти».
^ В оригіналі вірш 11 написано арамейською.
^ Або, можливо, «робить отвори для дощу».
^ Або «пару».
^ Або «лита статуя».
^ Або «подиху».
^ Або «марнота».
^ Букв. «Частка Якова».
^ Або «метну, як з пращі».
^ Або «перелом».