Біблія схвально говорить про подарунки, зроблені від щирого серця. Вона показує, що подарунки приносять задоволення не тільки тому, хто їх отримує, але й тому, хто їх дає (Прислів’я 11:25; Луки 6:38). Ісус сказав: «Більше щастя в тому, щоб давати, а не брати» (Дії 20:35).

•  У якому випадку Бог схвалює подарунки?

•  У якому випадку Бог не схвалює подарунки?

•  Біблія про щедрість

 Богові подобається, коли ми робимо подарунки від щирого серця. У Біблії говориться: «Тому нехай кожен робить так, як постановив у серці, а не з примусу чи неохоче, оскільки Бог любить того, хто дає з радістю» (2 Коринфян 9:7).

 Людина, котра прагне, щоб її поклоніння було чистим і неопоганеним в Божих очах, має бути щедрою (Якова 1:27). Вона допомагає тим, хто в нужді, а Бог вважає її подарунки позичкою, зробленою йому особисто (Прислів’я 19:17). Біблія вчить, що Бог сам віддячить тому, хто допомагає іншим (Луки 14:12—14).

 Коли подарунки роблять, керуючись прихованими мотивами. Цими мотивами можуть бути:

•   бажання справити враження (Матвія 6:2),

•   бажання отримати щось взамін (Луки 14:12—14),

•   бажання купити собі спасіння (Псалом 49:6, 7).

 Коли подарунки сприяють чомусь, що Бог засуджує. Наприклад, неправильно давати комусь гроші на азартні ігри, наркотики чи алкоголь тому, хто ним зловживає (1 Коринфян 6:9, 10; 2 Коринфян 7:1). Також не слід матеріально підтримувати того, хто спроможний забезпечувати себе, але не хоче цього робити (2 Фессалонікійців 3:10).

 Коли надмірна щедрість шкодить сім’ї. Біблія вчить, що голова сім’ї має обов’язок дбати про свою родину (1 Тимофія 5:8). Він не повинен допускати, щоб через його надмірну щедрість страждали рідні. Ісус засудив тих, хто відмовлявся дбати про своїх батьків і заявляв, ніби все, що має, — це «дар, присвячений Богові» (Марка 7:9—13).