КРОНИ дерев спалахують яскравими барвами, коли зграя птахів змахує крильми і здіймається в повітря. Таке видовище вразило європейських мандрівників, які прибули до Центральної та Південної Америки в другій половині XV століття. Цими птахами були ара — довгохвості папуги, які водяться у тропічних регіонах обох Америк. Невдовзі зображення цих захопливих створінь з’явились на картах тієї частини світу як символ новознайденого раю.

Яскраве забарвлення мають як самці, так і самки ара, що є неабиякою рідкістю серед кольорових пернатих. Ара є кмітливими птахами, які живуть зграями та спілкуються між собою за допомогою пронизливих криків. Рано-вранці уся зграя, яка може налічувати до 30 особин, покидає місце ночівлі і вирушає на пошуки їжі — насіння, тропічних фруктів та іншої поживи. Як і всі папуги, ара часто тримають їжу кігтями, а великим гачкуватим дзьобом відкушують від неї шматок за шматком. Дзьобом вони навіть можуть розколювати тверді горіхи! Попоївши, зграя зазвичай летить до скель чи річкових берегів, аби там подзьобати глину. Можливо, глина допомагає їм нейтралізувати токсини, які містяться у їжі. Також глина, мабуть, є для ара джерелом необхідних хімічних елементів.

 Як правило, ара формують пари на все життя і разом піклуються про своє потомство. Залежно від виду, ара гніздяться у дуплах дерев, у норах на берегах річок, в термітниках чи в ущелинах скель. Іноді можна побачити, як у гнізді самець і самиця чистять одне одному пір’я. Хоча пташенята досягають зрілості за шість місяців, вони залишаються з батьками приблизно три роки. У дикій природі ара живуть 30—40 років, а в неволі деякі особини прожили більш ніж 60 років. Існує близько 18 видів папуг ара. Тут показані деякі з них.