Вертикальна колода, яку в декотрих народах використовували для страти і/або для того, щоб виставити напоказ тіло страченого як пересторогу для інших чи для публічного приниження. Ассирійці, що були відомі своєю жорстокістю під час війн, страчували полонених, насаджуючи їх на палю, при цьому її встромлювали через живіт в грудну клітку. Однак за юдейським законом, людину, винну в такому серйозному гріху, як богохульство чи ідолопоклонство, спочатку вбивали (каменуванням або іншим способом), а тоді тіло вішали на стовп або дерево, і це служило застережливим прикладом для інших (Пв 21:22, 23; 2См 21:6, 9). Римляни іноді просто прив’язували жертву до стовпа, і через кілька днів вона помирала від болю, спраги, голоду або спеки. В інших випадках, як-от у випадку з Ісусом, руки і ноги людини прибивали до стовпа (Лк 24:20; Ів 19:14—16; 20:25; Дії 2:23, 36). (Див. СТОВП МУК.)